Наукова еліта Чернігівщини: Микола Шарлемань

5 лютого 1887 року народився відомий український вчений, доктор біологічних наук, природоохоронець Микола Васильович Шарлемань.

Автор понад 300 наукових праць з питань зоології, орнітології, охорони природи. Миколі Васильовичу належить багато цінних спостережень над текстом «Слова о полку Ігоревім». Перш за все, це відомості про фауну східної частини України в ХІІ ст. В тексті «Слова…» 80 разів згадуються дикі тварини і птахи. Це згадки сокола, лебедя, качки (гоголя), орла, ворона, галки, сороки, дятла, вовка, тура, лисиці, горностая , бобра, білки, пардуса (гепарда), полоза тощо. Шарлемань зіставляє опис походу Ігоря з Іпатіївським літописом і уточнює його хронологію за фенологічними прикметами (зміни в природі). Також уточнює і час втечі Ігоря з полону (на його думку – весна) і навіть час доби, орієнтуючись на поведінку згадуваних у «Слові» птахів.
Ряд статей присвячує тлумаченню «темних місць» «Слова…» («зоря свѣт’ запала», «полозіе», «растѣкашется мислію по древу» та ін.), висловлює припущення, що Путивль в «Слові» – не однойменне місто в Сумській області, а місцевість під Новгородом-Сіверським. Роботи Шарлеманя побудовані на прочитанні тексту «Слова» як документального опису, а не поетичного твору. Микола Васильович один з перших висунув гіпотезу, за якою автором «Слова» був сам Ігор Святославич.
Останні роки життя присвятив дослідженню тваринного та рослинного світу Київської Русі за фресками та графіті Софійського собору, співставляючи їх із текстом "Слова о полку Ігоревім". На фресках зображено сцени полювання – яке називали ловами. В часи України-Русі полювання було традиційним заняттям князів. Подвиги на полюванні сприймались як важливі державні справи. З цього питання залишив незавершену монографію "Природа та люди Київської Русі: матеріали по краєзнавству".
Помер 29 квітня 1970 р. у віці 83 роки. Похований у Києві на Звіринецькому цвинтарі. До останніх днів наполегливо працював над найголовнішою науковою працею свого життя –«Слово натуралиста о «Слове о полку Игореве», яку, на превеликий жаль, так і не встиг завершити.

Джерело