Загиблі герої Чернігівщини: Бахтієв Руслан. Єлісєєв Вадим. Мержій Сергій

Бахтієв Руслан Миколайович народився 17 лютого  1990 року в місті Макіївка  Донецької області.

У 2013 році родина Руслана Миколайовича переїхала до с. Іваниця Ічнянського (нині Прилуцького) району Чернігівської області, де протягом двох років молодий чоловік утратив обох батьків.  

Тривалий час працював у місцевому господарстві ПрАТ «Нива плюс» на різних посадах.

У вересні  2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Під час проходження військової служби отримав травму ноги важкого ступеня. Після завершення лікування знову повернувся на першу лінію оборони.  

Був спокійним, добрим, допомагав тим, хто цього потребував, не вагаючись виконував будь – які прохання й доручення, не цурався ніякої роботи.

Бахтієв Руслан Миколайович загинув 18 грудня  2024 року під час виконання бойового завдання у бою за Україну, її свободу і незалежність, мужньо виконавши військовий обов’язок.

Похований 29 грудня 2024 року в с. Іваниця Прилуцького району Чернігівської області.

Йому назавжди 34.

З близьких родичів Руслана Миколайовича залишилася лише тітка.

Трагічна подія, яка сталася 14 лютого 2025 року в Миколаєві, принесла сумну звістку і на Куликівщину.

Унаслідок вибуху загинув професійний сапер – Єлісєєв Вадим Сергійович із Вересочі.

Вадим народився 30.05.1998 року в селищі Куликівка. Коли майбутньому воїну було лише три роки, родина переїхала до Вересоча. Із 1-го по 7-й клас навчався у Вересоцькій школі. Далі знову переїзд, цього разу – до Житомирської області, де Вадим закінчує Рижинську гімназію.

Знову повернення до Вересочі. У 2017-му Вадим закінчує Куликівський ПАЛ, де здобуває фах слюсаря з ремонту автомобілів.

У 2018 році підписує трирічний контракт із легендарною 1-ю танковою Сіверською бригадою, де сумлінно ніс службу на посаді навідника танка.

Навесні 2021 року підписує контракт із Центром протимінної діяльності й обирає небезпечний фах сапера. Постійно навчається, вдосконалює навички. Здобуває дипломи та сертифікати з протимінної роботи. Кілька разів проходив навчання в протимінній школі в Косовому. Мав відзнаки 1-ї танкової, Центру протимінної діяльності.

На цій роботі зустрічає повномасштабне вторгнення. Віднині для саперів починається новий напружений етап. Розмінування деокупованих територій. Гарячі точки по всій лінії фронту. У 2022 році нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».

Фатальним для нашого земляка стає прифронтовий Миколаїв. 14 лютого внаслідок терористичного акту – навмисного підриву вибухового пристрою в місті, Вадим та двоє його колег із Центру протимінної діяльності загинули.

Разом із дружиною та маленькою донькою Вадим мешкав у с. Халявин, де й відбулося поховання військовослужбовця.

Страшна війна без жалю забрала молоде життя ще одного захисника — молодшого сержанта, прикордонника Мержія Сергія Вікторовича, 1986 року народження, уродженця села Чемер.

Сергій Вікторович із перших днів повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України, спершу боронив рідну Чернігівщину, а згодом виконував бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту. Останній бій прийняв 15 лютого 2025 року на Куп’янщині.

У Сергія Вікторовича залишилась мати, дружина, син і рідна сестра.