Мистецька Чернігівщина: народний ансамбль "Ритм"
Усе розпочалося у 1980 році, коли отримала запрошення вести гурток танців у Будинку піонерів (зараз Будинок дітей і юнацтва). Мені 21 рік, я мала величезне бажання навчати усіх танцювати, а тут такий неймовірний шанс! Звісно, я погодилася, і це вдале поєднання мого прагнення та можливостей призвело до створення у 1980 році ансамблю бального танцю «Ритм». З роками він набував слави та визнання, а кількість учасників зросла до 150. І так сталося, що я одна як керівник та хореограф вже не мала фізичної можливості навчати таку велику кількість хлопчиків і дівчат.
У 1994 році вже було стільки дітей, охочих займатися у мене, що самодіяльний колектив не міг їх вмістити. Тому було ухвалене рішення на базі дитячого зразкового ансамблю бального танцю «Ритм» створити хореографічну школу. Цей проєкт реалізувався 1 вересня 1994 року, коли було відкрито Ніжинську дитячу хореографічну школу.
Тож хореографічна школа – це надбудова над фундаментом, закладеним «Ритмом». Разом з тим самодіяльний колектив «Ритм» і хореографічна школа – це різні структури. В ансамблі працює одна викладачка (це я) та музичний керівник, тож знання з танцювального мистецтва своїм вихованцям даю лише я. Те, чого вони не знатимуть з обов’язкового, – це моя провина. Усе, чого вони навчилися, – це моя заслуга. І всі ці роки «Ритм» тримає планку досягнень і майстерності на високому рівні, адже наші перемоги потрібні всім: вихованцям і їх родинам, мені, школі, іміджу міста.
Протягом усіх цих років у мене й учасників «Ритму» залишається велике бажання розвиватися, і воно є важливою частиною наших успіхів. Згадую, як у 1998 році ансамбль «Ритм» проводив міжнародний конкурс «Фантазії весни» серед виконавців бального танцю, де були представлені 24 міста України і 6 країн далекого закордоння, а також міжнародне журі. Це у той час, коли економіка занепадала, не виплачували зарплати у бюджетній сфері. Але ми завжди шукали та знаходили можливості тримати високу планку організації та проведення заходів. Вихованці «Ритму» брали майстер-класи у видатних українських і закордонних виконавців і викладачів. Ми їх запрошували до Ніжина, самі їздили за кордон навчатися, зокрема до Польщі, де Ігор Гутовський, відомий тренер, навчав наші ніжинські пари. Для мене дуже важливим є високий професійний рівень учасників ансамблю.
Минуле століття «Ритм» закривав на піку своєї слави. Вже тоді він був учасником багатьох міжнародних конкурсів бального танцю, і здобутки наших вихованців за ці 45 років дуже вагомі. Але через низку обставин, які від нас не залежали, ми не змогли проводити масштабні заходи такого рівня і опинилися на роздоріжжі. Саме в той період я як керівник колективу зрозуміла: конкурси відходять на другий план і нам треба розвиватися у фестивальному русі. Цей перехід на фестивальну спрямованість позитивно вплинув на діяльність колективу, зміцніло усвідомлення кожним учасником відповідальності за визнання колективу, покращилася комунікація між батьками.
Пишаюся усіма вихованцями нашого колективу: і випускниками, і сьогоднішніми учнями. Кожен з них – частинка історії ансамблю, його емоція і спогад. Уміння, які вони отримали за роки навчання у «Ритмі», – це інвестиція у себе і свої можливості, це гарний фізичний розвиток і життєвий досвід.
Як керівника ансамблю мене дуже тішить, що серед випускників багато хто пов’язав свою долю з хореографією. Це, наприклад, Андрій Крись, кандидат мистецтвознавства, викладач КНУКіМ, і Олеся Вакуленко, заслужена артистка України, доцентка КНУКіМ. До мене в «Ритм» вони прийшли маленькими у парі, і навчання в ансамблі вплинуло на вибір професійного шляху. Ті, хто прагне реалізуватися у цій сфері, знаходять себе у викладацькій роботі, в танцювальних колективах, власних проєктах. А в Ніжинській хореографічній школі вже багато років викладає Ірина Мірошник, випускниця «Ритму». Вона була неперевершеною на паркеті під час навчання і зараз є керівницею зразкового аматорського ансамблю бального танцю «Шанс».
Це тріада «дитина – викладач – батьки». Упевнена, що у нашій роботі потрібно акцентувати на співпраці з батьками вихованців, адже саме від неї залежить 1/3 успіху колективу. Виховання – це обов’язок родини, і ми лише допомагаємо батькам у цьому процесі. Тому для мене дуже важливо, щоб батьки були поряд із дітьми і паралельно з викладачами долучалися до цього процесу. Позитивний досвід співпраці з батьками вихованців мого ансамблю я перенесла і на роботу в хореографічній школі. У нас активно діє батьківська рада школи, ми збираємося 1-2 рази на семестр, разом обговорюємо усі нагальні питання і доводимо потрібну інформацію до родин наших учнів. Також мене тішить, що батьки стали частіше їздити з нами на конкурси та фестивалі.
Наші вихованці і їх батьки знають, що лютий – день народження «Ритму». Невдовзі у нас відбудеться звітний ювілейний концерт. Зараз ми збираємо випускників і батьків того складу «Ритму» 45-річної давності, і зазначу, що у мене й досі зберігся тісний зв’язок з багатьма з них. На противагу цьому, сьогоднішні цифровізація і спілкування у гаджетах іноді стають на заваді безпосереднім розмовам з батьками наших учнів.
З першого року роботи на посаді керівника ансамблю для мене було важливо, щоб батьки й громадськість бачили наші успіхи у мистецтві бального танцю. Тому вже у 1981 році в нас був перший звітний концерт. І вони проходили щороку, навіть у період пандемії ковіду змогли показати батькам невеликі творчі звіти. А ще відкриття сезону, ювілей школи, випускний, закриття сезону. Єдиний рік, коли звітного концерту «Ритму» не було, – лютий 2022 року. Тоді він був запланований на 26 лютого...
Війна змінила все і всіх. Сьогодні наше спільне на всіх бажання – Перемога. І весь колектив хореографічної школи, у складі якої знаходиться «Ритм», вибрав свій шлях – наближати перемогу збором коштів для ЗСУ на своїх виступах і концертах. Наш навчальний заклад уже передав на потреби Збройних сил 510 тисяч 190 гривень. І ми рухаємося далі у цьому напрямі. Я як керівник визначила для себе – ми це повинні робити. І знаю, що у питанні допомоги нашим оборонцям мене підтримує весь учнівський та викладацький колектив, адже на сьогодні наші пріоритети прозорі й зрозумілі – зробити все для наближення перемоги.
Якщо говорити про «Ритм», не можна оминути увагою групу «Ніжинські сеньйорити». Вона створилася з матусь вихованців, які вже давно стали випускниками «Ритму». Ансамблю «Ніжинські сеньйорити» уже 20 років – і це великий період для колективу. Зазначу, що десь 80% «сеньйорит» прийшли на початку його створення і досі у ньому танцюють. Кожна учасниця (а їх 24) – самодостатня жінка, але для мене вони – малі діти, яких я навчаю мистецтва хореографії. Це дуже дружня невелика творча родина. Я їх називаю підготовчою групою, адже іноді те, що вихованці «Ритму» можуть вивчити за 2-3 підходи, мої «сеньйорити» вчать дуже довго. Завдяки їм я отримую зовсім інший досвід навчання і навички терпіння, і вони вже давно стали невіддільною частиною мого життя.
Перша половина дня – робота у хореографічній школі, а з «Ритмом» і «Ніжинськими сеньйоритами» я в основному працюю у другій половині дня у нашому приміщенні на вул. Гоголя. Там у нас проходять заняття, випускні іспити, набір учасників, репетиції. І якщо у «Ритмі» я все роблю сама, то у роботі хореографічної школи мене міцно підтримує весь її колектив. Він професійний і відповідальний, може робити складні неймовірні речі й масштабні заходи. Зараз у складі хореографічної школи – 6 зразкових колективів. І це показник високої роботи викладачів та учнів.
Як би це не лунало, але у нас дійсно один за всіх і всі за одного. У концерті зі святкування 45-річчя «Ритму» я запрошую взяти участь усі хореографічні колективи. Не тому, що «Ритму» немає чого показати, атому, що ми є складовою успіху хореографічної школи. Зараз складний період для всіх, і для «Ритму» теж. Але свято, яке ми готуємо, завдяки кожному колективу буде неперевершеним.
Як повідомляв MYNIZHYN, Ганна Щербакова – не лише директорка Централізованої бібліотечної системи та активна жінка. Вона – ще й талановита аніматорка. Саме ця творча діяльність й привела її до незвичного захоплення – колекціонування старовинної аналогової техніки з доцифрового періоду.
Коментарі
Дописати коментар