Загиблі герої Чернігівщини: Висоцький Михайло. Висотченко Віталій. Куріка Володимир

Михайло Васильович Висоцький народився 5 червня 1989 року в селі Леонівка Семенівського району Чернігівської області. Ріс у багатодітній родині. Навчався спочатку в Леонівській школі, а одинадцятий клас закінчив у селі Костобобрів.

Після школи здобув професію маляра-штукатура у професійно-технічному училищі №18. Працював за фахом у Чернігові, згодом — комірником у селі Залізний Міст.

У пошуках стабільності переїхав до Бірківки Менського району. Влаштувався трактористом у фермерське господарство «Бутенко» і працював там 12 років. Керівник підприємства Роман Бутенко згадує його як сумлінного, відповідального і чесного працівника.

У 2015 році Михайло одружився. Через два роки у них народився син. Дружина Тетяна згадує чоловіка як добру, чуй­ну людину, яка завжди була готова допомогти іншим, навіть жертвуючи собою. Особливо він любив родину і сина.

У 2013 році мати, двоє братів і сестра Михайла переїхали до Росії через брак роботи. А вже за рік почалася війна, яка, як і багатьом українцям, розділила їхні життя. Михайло залишився в Україні — працював, створив сім’ю, а з початком повномасштабного вторгнення без вагань пішов захищати Батьківщину.

12 липня 2024 року його мобілізували Корюківським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Служив розвідником-сапером у військовій частині А4948 у званні солдата.

7 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Михайлівка Покровського району на Донеччині Воїн зник безвісти. У грудні того ж року в межах обміну тілами загиблих повернули й тіло Михайла. Але це лише згодом підтвердила ДНК-експертиза. Дружина до останнього вірила, що чоловік живий.

9 червня 2025 року рідні отримали офіційне підтвердження загибелі Михайла. Героя поховали на кладовищі в Бірківці — селі, де він жив і працював, де росте його син, і де про нього зберігають теплу пам’ять.