Зробити неможливе: родина Кузьменків

Пережили облогу Маріуполя та відкрили у селищі Ріпки на Чернігівщині СТО "Азовсталь". Це — подружжя Кузьменків, які служать у 105-му прикордонному загоні імені князя Володимира Великого. Вони вирішили скористатися державним грантом та започаткувати власну справу. За словами Івана та Марини, це дає змогу трохи відволіктися і менше думати про пережите.

"Я завжди любив автівки, мопеди, мотоцикли, різні транспортні засоби. У мене їх багато було. З дитинства була мрія мати щось своє, пов’язане з ремонтом транспортних засобів", — сказав Іван Кузьменко.

На будівництво приміщення та купівлю обладнання для ремонту автомобілів подружжя витратило півтора мільйона гривень, з яких 500 тисяч гривень — державний грант.

"Умова була створити два робочих місця. За грантові кошти ми закупили обладнання: стенд для розвалу-сходження, підіймач, траверс, трансмісійну стійку та установку для зливу оливи. 3D розвалу-сходження немає в Ріпкинській громаді зовсім. Тому, якщо хтось хотів зробити саме 3D-розвал, ми всі їздили — і, напевно, досі їздять ті, хто нас не знає — у Чернігів", — розповіла Марина Кузьменко.

Грант подружжю надали як учасникам бойових дій. Служити в армії Іван почав у 2011 році. Згодом підписав контракт, став прикордонником Чернігівського 105-го загону. З 2015 до 2016 року виконував бойові завдання в районі Мар’янки, Курахового на Донеччині. Потім повернувся до свого загону, до якого у цей період долучилася Марина. Обоє несли службу до 2021-го.

"Потім ми з дружиною поїхали служити у 1-й прикордонний загін у Маріуполь. І там зустріли повномасштабне вторгнення. Десь о 3-й ранку від старшого зміни надійшла команда: «Обстріл» – наш відділ обстріляли з РСЗВ «Град». Слава Богу, ніхто не постраждав".

"Через годинки чотири нас вивели звідти. Перевели в інше місце дислокації. Там ішла подальша оборона уже самого міста. Тому що на той момент було відомо, що воно майже в оточенні".

У березні 2022 року Марині вдалося виїхати з Маріуполя без Івана. Чоловік до середини травня перебував на "Азовсталі", де його взяли в російський полон.

Після пів року в неволі його повернули додому.

"Бурхливі такі були емоції. Я навіть не можу передати. Радості було дуже багато. Тому що довелося пройти боротьби за його повернення", — розповіла Марина.

Зі слів Івана Кузьменка, після полону він досі не може повністю психологічно відновитися. Ділиться, власна справа трохи допомагає відволіктися.

"Іншим військовим, я б порадив не замикатися всередині, а пробувати, не бути деморалізованими, дома не сидіти, не опускати руки, треба пробувати — і все у них вийде".

Нині подружжя мріє про розширення свого бізнесу — купівлю нового обладнання.