Загиблі герої Чернігівщини: Нестеренко Валерій. Лещенко В'ячеслав. Єреп Ярослав

НЕСТЕРЕНКО ВАЛЕРІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ народився 30 листопада 1981 року в селі Добрянка Ріпкинського району Чернігівської області. Через деякий час сім'я переїхала до села Бірківки Менського району, де Валерій навчався в школі.

З 2001 по 2002 рік служив у Збройних силах України.

Родина оселилася в м. Мена. Валерій одружився. Мав дочку, яка перебуває на вихованні у бабусі, матері загиблого Воїна.

Був призваний на військову службу 12.03.2024 року Корюківським РТЦК та СП м.Мена.

Захищав Україну в складі 3 механізованого батальйону військової частини А4698 на посаді механіка-водія механізованої роти.

Вірний військовій присязі, виявивши стійкість та мужність, солдат Валерій НЕСТЕРЕНКО загинув у районі населеного пункту Степова Новоселівка Куп'янського району Харківської області 19 червня внаслідок ворожого скиду з дрона під час виконання обов'язків із забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. 27 червня 2024 року рідні, близькі, друзі, представники влади та жителі громади провели загиблого Захисника Валерія НЕСТЕРЕНКА в останню путь.

Єреп Ярослав Михайлович народився 22 липня 1984 року в селі Стара Басань.

У 2015 році був мобілізований до лав ЗСУ. Через важку травму був звільнений з лав ЗСУ.

У 2022 році під час окупації села разом з матір’ю своєю машиною возили односельцям хліб, продукти харчування, ліки. Допомагав евакуйовувати людей.

В серпні 2023 року добровільно пішов захищати свою землю, свою родину від російської навали.

Після трьох місячних курсів навчання був призначений командиром взводу і служив у гарячих точках Херсонської та Донецької областей.

В червні 2024 року отримав поранення. Після госпіталізації місяць перебував на реабілітації вдома і 16 серпня знову став на захист Батьківщини. Сорок днів був на залагодженні нового взводу.

10 жовтня 2024 року бригада була відправлена у Донецьку область.

19 жовтня 2024 року в Донецькій області вшістьох пішли на бойове завдання, четверо, в тому числі Ярослав, не повернулись. З того часу вважався зниклим безвісти.

Вісім місяців очікувань і сподівань, відчаю і віри. На жаль, проведена експертиза ДНК підтвердила загибель старшого лейтенанта Ярослава Михайловича. Герой повертається додому на щиті.

Вдома залишились згорьовані батьки, брат із сім'єю, вся родина, друзі та знайомі.

За життя Ярослав Михайлович був дуже щирим, чесним, добрим, щедрим і порядним, мав почуття гумору. Завжди приходив на допомогу всім, хто цього потребував. Його всі називали Яриком і чекали додому живим.

Світла пам'ять про Ярослава нехай не згасне в серцях усіх, хто його любив, знав і поважав.