Історії Воїнів: штурмовик Олег

До початку повномасштабної війни Олег працював в охоронній фірмі регіональним директором.

Через роботу чоловіку довелося певний час перебувати в Чернігові, де він і зустрів повномасштабне вторгнення росіян: так сталося, що на завод, який охороняла фірма Олега, вже заїхали російські танки.

«Ми зустріли там війну і вже звідси нікуди не поїхали. Натомість, як і більшість тоді, взяли до рук зброю та стали на захист Чернігова».

Спершу Олег із побратимами в складі місцевої тероборони обороняв позиції біля ЗАЗу та на Кільцевій дорозі – саме тут ворог здійснював численні авіанальоти:

«У бомбосховищі було багато цивільних людей. Там будинок обвалися, і хто в чому був одягнений – всі перебували там. Хоча були проблеми з харчуванням, водою і ліками, але товариші з цим допомогли».

Щойно росіян відігнали від Чернігова, Олег мобілізувався – пройшов навчання спочатку в Україні, а згодом вирушив до Великої Британії:

«У Великій Британії проходив навчання протягом двох із половиною місяців, на штурмовика. Було важко, але ми переламали самі себе. Була така мотивація, що, повернувшись до України, хотілося йти тільки вперед».

Після навчань Олег потрапив до лав славетної 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців, яка з літа 2022 року обороняла від росіян Донеччину. Олег пригадує, що працювати доводилося за 70 метрів від позицій ворога – так, що було чути їхні розмови. Саме там воїн отримав поранення – кульове наскрізне в ногу та численні контузії. Боєць жартує, що контузії на передовій – це як нежить, тобто звична справа, а також пригадує свою евакуацію під щільними ворожими обстрілами:

«Пам’ятаю, відкрилися задні двері «еваку», мене поклали на ноші. Лікар, який там перебував, спитав, куди мене поранило, а також сказав міцно триматися, бо треба було їхати швидко – по нас працював ворожий міномет».

Після лікування та реабілітації Олег повернувся до служби, а саме до підрозділу ППО. Спочатку був на Сумщині, потім обороняв небо Київщини від ворожих шахедів і ракет.

«У ППО легше фізично, а от морально – тяжче. Коли ти штурмовик, то бачиш ворога і б’єш його. А в ППО, коли збиваєш ціль, то розумієш, що необхідно збити так, аби її уламки не завдали шкоди цивільним та не зачепили будинки».

Під час одного з чергових ворожих обстрілів Київщини ракета впала за 60 метрів від підрозділу Олега – ударною хвилею його скинуло з автівки, на якій воїн працював. Тоді чоловік отримав тяжку травму спини – довелося знову проходити лікування та реабілітацію.

Наразі Олег за висновком медиків продовжує службу у ТЦК та СП Чернігівщини. Про захист Батьківщини каже:

«Скажу за себе – до мого дому прийшла війна і я пішов його захищати. Зараз є різні шляхи долучитися до війська – взяти ті самі бригади, можна з ними звʼязатися й уточнити вакантні посади, згідно з вміннями та навичками».

Джерело