Скорботні жнива війни: Пуха Іван. Джура Геннадій. Ричок Федір

Молодший сержант Іван Пуха (25.07.1987 – 8.06.2025) народився та виріс у Києві в родині медсестри та рятувальника. Батьки народилися на Носівщині, певний період родина проживала в Носівці. Тут у них народився старший син Іван. Після проходження строкової служби в морській піхоті, працював в сфері телекомунікацій.

Підтримував завжди спортивну форму, любив активний відпочинок. Незважаючи на стан здоров’я, який звільняв його від військової служби, у грудні 2022 року Іван добровільно приєднався до 60 окремої механізованої бригади, посівши посаду командира відділення БПЛа.

На початку 2025 року під час бойового зіткнення з ворогом отримав тяжке поранення. Незважаючи на це, протягом трьох діб утримував позицію.

Після евакуації Іван пережив 24 (!) операції, проходив реабілітацію і мав плани на життя. Він дуже хотів жити, сподівався повернутися на службу, щоправда в інший підрозділ, стати інструктором, аби передавати набутий досвід. Він мріяв збудувати дім, займатися разом з батьком пасікою, пишатися донькою…

4 червня у батька- день народження. Дружна родина зібралася разом. Хіба ж могли уявити, яке горе раптово увійде у цю сім’ю. Воно увірвалося боляче і неждано. Серце військового раптово зупинилося, не витримавши того надважкого навантаження, яке випало на долю Івана як військового. І тих численних операцій, які довелося пережити воїну.

Поховано Івана Пуху буде на кладовищі в с. Підгайне.

Геннадій Джура народився 28 березня 1980 року в селі Велика Доч. Навчався спочатку у Великодочинській початковій школі, потім — у Шаповалівській загальноосвітній. Після школи продовжив навчання у Київському будівельному технікумі і Київському національному університеті будівництва та архітектури. Проживав із сім’єю у Києві.

У 2022 році став на захист Батьківщини, служив у Національній гвардії України. Після контузії, отриманої під час виконання бойового завдання, проходив лікування у реабілітаційному центрі міста Київ. Після завершення реабілітації 6 червня 2025 року раптово помер.

"Він назавжди залишиться в нашій пам’яті добрим, надійним чоловіком, вірним другом, чудовим сином, люблячим батьком", — пишуть у громаді.

Попрощалися та поховали Геннадія Джуру в селі Велика Доч. У нього залишилися мати, дружина і діти.

Під час бойового злагодження (навчання), 13 червня 2025 року, помер Ричок Федір Григорович.

Народився Федір Григорович 18 лютого 1986 року в с. Тополі Козелецького району Чернігівської області.

Середню освіту здобув у Козелецькій ЗОШ № 3. Потім навчався у Чернігівському державному технологічному університеті та освоїв професію інженера-програміста. В подальшому працював за здобутою спеціальністю.

Певний час захищав ворота місцевої футбольної команди «Колос». Серед близьких друзів Федора знали також як великого поціновувача літератури, кіно та музики. Він навіть пробував себе у написанні власних творів в жанрі фантастики. Загалом, мав широке коло різних інтересів, які допомагали йому знаходити друзів серед дуже різних людей.

До початку повномасштабного вторгнення багато подорожував Україною. Завжди при собі мав жовто-блакитний прапор, якому надавав особливий сенс - саме з ним він побував чи не в кожному куточку країни. За час перебування на службі під час нечастих візитів до рідні вітався тільки так: "Служу народу України".

12 лютого 2025 року був призваний ІІ відділом РТЦК та СП в Чернігівській області на військову службу. 13 червня 2025 року життя військовослужбовця обірвалось.

Федір Григорович назавжди залишився вірним військовій присязі, адже, беручи участь в захисті нашої Батьківщини, захищаючи кожного з нас віддав найцінніше – своє життя.

У Федора Григоровича залишилися батьки, брат та племінники.

Світлі спогади про Федора назавжди залишаться у серцях рідних, друзів, побратимів, усіх, хто його знав, любив та шанував.