Наукова еліта Чернігівщини: Черненко Семен
С.Ф. Черненко прожив довге життя – 97 років. Перші 49 років пройшли на рідній землі, де він створив третину своїх сортів. Черненко народився у селі Грем’ячка на Чернігівщині в бідній родині. Агрономічну освіту здобув у Воздвиженській сільськогосподарській школі М.М. Неплюєва. Після її закінчення вступив до Воздвиженського трудового братства, де працював садівником. Садівництво очолював Павло Дорофеєв – перший наставник Черненка.
У бібліотеці Братства, з агрономічних журналів Черненко дізнався про роботи американського селекціонера Лютера Бербанка, що справило на нього величезне враження – він вирішив стати селекціонером. З 1900 р. Черненко інтенсивно займається самоосвітою. У 1902 р. створює у Воздвиженському селекційну лабораторію та здійснює перші самостійні схрещування. Протягом 1901-1907 рр. він відвідує кращі садівничі господарства, знайомиться з вченими-помологами і починає листування з І.В. Мічуріним.
У 1903-1908 рр. під керівництвом С. Черненка у Воздвиженському створюється великий промисловий сад площею 75 га. Висаджується 12 тис. дерев яблуні і груші та біля 4 тис. дерев вишні й сливи. Для переробки плодів будується виноробний цех і фруктова фабрика. За 20 років роботи у воздвиженських садах С.Ф. Черненко створив 16 сортів яблуні і один сорт груші – Українка. Багато з них вирощуються донині: Пепин Черненка, Діана, Антонівка нова, Титфльор, Фенікс, Розмарин український, Катирен, Кистеве, Ренети: новий, український, зелений, кам’яний.
Праця садівника і його безустанний селекційний пошук були відзначені багатьма нагородами. До революції 1917 р. Черненко здобув репутацію першокласного садівника-селекціонера. Але в перші роки Радянської влади він не мав можливості займатись селекційною роботою. У листопаді 1925 р. сім'ю Черненків виселили з Воздвиженська. Від подальших репресій талановитого садівника охоронив Іван Мічурін. Черненко переїжджає до м. Козлов (нині Мічурінськ) і стає помічником Мічуріна.
З 1929 р. Черненко навчається на курсах селекції у Ленінградському інституті прикладної ботаніки і нових культур, і вступає на заочне відділення Тимірязевської академії. Потім переводиться до Плодоовочевого інституту в Мічурінськ, після закінчення якого стає викладачем кафедри селекції, генетики і сортоведення. Одночасно Черненко займається науковими дослідженнями у Центральній генетичній лабораторії, створеній Мічуріним. До 1935 р. він вивів тут 12 сортів яблуні. У 1936 р. йому був присуджений ступінь кандидата сільськогосподарських наук, а в листопаді 1937 р. ступінь доктора с/г наук і звання професора. Активну діяльність С.Ф. Черненко не полишав до кінця 1960-х років.
С.Ф. Черненко збагатив нашу країну десятками цінних сортів яблуні. Головні їх переваги у поєднанні зимостійкості дерев і високих смакових якостей плодів. Сорти Черненка мають широкий діапазон термінів достигання: від ранніх літніх до пізніх зимових, що дозволяє мати свіжі плоди протягом цілого року. Цей набір сортів садівники назвали «Яблуневим календарем Черненка».
Нині сорти вченого районовані в Україні, Литві, Словаччині: Пепин Черненка, Суворовець, Богатир, Антонівка нова і груша Красуня Черненка. Велика колекція яблуні сортів С. Черненка збереглась у саду с. Воздвиженського. Вони висаджувались тут регулярно, останній раз - у 1987 р.
За великий внесок у вітчизняне садівництво С.Ф. Черненко був удостоєний усіх вищих нагород СРСР: Державної премії, трьох орденів Леніна, двох орденів Трудового Червоного Прапору. У 1966 р. йому присвоєно звання Герой Соціалістичної Праці. Вчений редагував журнал «Вестник плодово-ягодных культур». Його перу належить 50 наукових праць та книга «Полвека работы в саду».
Семен Федорович любив свою справу і людей, трудився для свого народу. Він творив красиві сади, і залишився в людській пам’яті лицарем праці і науки. На схилку життя він писав: «Моєю alma mater була Воздвиженська с/г школа, там працювали талановиті педагоги, майстри своєї справи. З нею і з садами хутора Воздвиженська, де пройшла моя молодість, у мене пов’язано так багато дорогих спогадів».
Валерій Авдасьов, директор музею Трудове братство М.М.Неплюєва
Коментарі
Дописати коментар