Загиблі герої Чернігівщини: Гурбик Сергій. Візир Олег. Швець Олексій

Сергій Гурбик народився 30 березня 1988 року в селі Рудня на Сосниччині. Базову середню освіту здобув у сусідній Козляницькій школі. Згодом оселився в Авдіївці, де створив сім’ю та став багатодітним батьком. Разом з дружиною, з якою проживав у цивільному шлюбі, виховував п’ятеро неповнолітніх дітей.

У липні 2024 року чоловік приєднався до лав Збройних сил України, служив механіком-водієм механізованого батальйону, мав звання солдата.

У вересні 2024 року сім’я Сергія отримала звістку про те, що він зник безвісти.

Після повернення тіл українських воїнів та проходження ДНК-експертизи стало відомо, що серед загиблих є і Сергій.

За офіційними даними військовий загинув 12 вересня 2024 року, внаслідок мінометного обстрілу в Донецькій області.

У Сергія залишилися дружина, діти, сестри та брат.

Народився Візир Олег Ігорович 31 травня 1992 року у м. Ніжин. У 2010 році закінчив Ніжинську гімназію №10. Навчався у Державному навчальному закладі «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області» здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів, електрозварювальника ручного зварювання, водія автотранспортних засобів. У 2017 році долучився до підрозділів Державної служби з надзвичайних ситуацій України.

На жаль, 13 березня 2022 року Захисник загинув. Похований у м. Ніжин. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Олексій Швець народився 28 липня 1982 року в селі Новонаталівка на Херсонщині. Його шлях був непростим, але він завжди залишався справжнім сином України. Закінчивши школу, служив у десантно-штурмових військах, потім працював у МНС, здобував професію і зрештою переїхав до села Нові Боровичі, де працював на ДП «Укрспирт».

У травні 2022 року Олексій добровільно став на захист рідної землі. 9 червня 2023 року його життя обірвалося на Донеччині. Поховали військового 1 червня 2025 року на кладовищі «Піски».