Загиблі герої Чернігівщини: Короткий Анатолій. Зуєв Валентин

У Новгород-Сіверському 27 вересня попрощалися з земляком — солдатом Анатолієм Коротким, який загинув 22 вересня на Донеччині.

Народився Анатолій Короткий 19 жовтня 1964 року в селі Шептаки Новгород-Сіверського району, був учасником війни в Афганістані, а з початком повномасштабного ворожого вторгнення долучився до Захисників України. Службу чоловік проходив у 58-й окремій мотопіхотній бригаді.

22 вересня 2022 року під час виконання чергового бойового завдання поблизу Бахмута на Донеччині Анатолій Короткий потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Отримані ним травми виявилися несумісними з життям.

За кілька тижнів до загибелі чоловік повертався додому у відпустку. Перед від’їздом він сказав знайомій, що має погане передчуття.

Вдома у Анатолія залишилось троє дітей. Наймолодшому 12 років, старші син і донька служать у Збройних Силах. А також мати та кохана дружина.

Поховали бійця на центральному кладовищі міста Новгород-Сіверський.

У Чернігові 29 вересня попрощалися з командиром взводу 3-ї стрілецької роти майором Валентином Зуєвим. Він загинув 23 вересня в районі Бахмута на Донеччині під час артилерійського обстрілу. Валентину було 48 років.

Він випускник чернігівської ЗОШ №11. Своє життя присвятив військовій справі, закінчив Одеський інститут Сухопутних військ. Військову службу проходив у різних підрозділах Чернігівщини, а у 2013-му звільнився з лав Збройних Сил України.

В лютому під час повномасштабного російського вторгнення знову став на захист держави в складі 21 окремого стрілецького батальйону, адже вирішив, що його знання і досвід потрібні зараз, в ці дні, — розповідає його побратим Сергій Довбиш.

“Ця людина була досвідчена, вона прослужила в Збройних силах України 25 років. Він був вже на пенсії. Років п’ять чи шість як звільнився. Вирішив, що його знання і досвід потрібні зараз, в ці дні. Він став на захист Чернігівщині в складі нашого 21 окремого стрілецького батальйону. Він був командиром взводу, в його підпорядкуванні були приблизно 30 людей”.

Він насправді є Герой, і не тільки Герой, а справжній воїн,— так характеризує загиблого командир 3-ї стрілецької роти з позивним “Афганець”.

“Війна — це така зараза, яка з мирних сімей видернула багато хлопців та дівчат та кинула їх в це пекло. Але, на жаль, з пекла не всі повертаються. Не повернувся з цього пекла і наш побратим. Він насправді є Герой, він не тільки Герой, а й справжній воїн. А воїни не вмирають ніколи, вони просто втомлюються...”.

Командир додає, що дуже цінував майора Зуєва як досвідчену та по-військовому талановиту людину, адже той виконував будь-які завдання, які б йому не дали.

“Це була дуже талановита, по-військовому сказати, людина. Вона могла провести будь-які заняття з особовим складом. Які б я не давав йому завдання — провести тактичне заняття, провести заняття з військової підготовки — вона була настільки освічена в цій справі. За 5 хвилин міг все організувати і передати свої знання, якими він володів, своїм підлеглим. Я цю людину, цього офіцера завжди дуже цінував”.

Церемонію прощання з бійцем провели в Катерининській церкві, поховали на кладовищі “Яцево”.

В майора Валентина Зуєва вдома залишилися дружина та син.