Загиблі герої Чернігівщини: Гапон Олег. Гриценко Михайло

ГАПОН Олег Сергійович народився 25 грудня 1992 року в м. Чернігів.

У 2000 році пішов навчатися до 1 класу Радянськослобідської ЗОШ.

У 2010 році закінчив 10 класів.

З 2010-2015 роках навчався у ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка. Здобув кваліфікацію магістра математичних та інформативних наук.

У 2015 році працював у сфері комп’ютерних технологій та комп’ютерного програмування.

У березні 2022 року призваний по мобілізації до лав ЗСУ.

На жаль, Олег Сергійович, загинув 02 жовтня 2022 року під час артобстрілу, боронячи Батьківщину.

Похований 08 жовтня 2022 року у с. Трисвятська Слобода.

У Олега залишились батьки, дружина, маленький син Нікита та донечка Єва.

5 жовтня 2022 року у Чернігові в  Катерининській церкві попрощалися із загиблим в ході боїв на Харківщині 21-річним лейтенантом Михайлом Гриценком. Він був командиром роти четвертої танкової бригади.

Батько загиблого згадує останній дзвінок сина.

"Він мені дзвонив, казав: "Папа, ми взяли Ізюм!", ще там щось, прислав фотографії якісь, такий щасливий був, ну а потім пропав зв'язок з ним і все, я не знаю", – розповів батько загиблого Олег Гриценко

Захищати Україну Михайло пішов від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

"Він закінчив Львівську сухопутну академію і на четвертому курсі достроково пішов, їх всіх випустили. З початку війни він там, став за ці пів року таким дорослим, справжнім чоловіком, воїном. Йому повинні були достроково дати звання старшого лейтенанта, але він не захотів, сказав, що я краще капітана отримаю", – сказав батько.

Він загинув 15 вересня неподалік Ізюму, що на Харківщині.

"Від імені другого танкового батальйону ми приносимо співчуття рідним та близьким Михайла, це дуже велика втрата для нас і для всіх нас. Був взірцем мужності та героїзму для особового складу, він надавав приклад як потрібно просто не покладаючи рук працювати, йти тільки вперед і ніколи назад. Михайло був відповідальною людиною, героїчно давав відсіч агресору", – каже побратим загиблого Олександр.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеню (посмертно)