Загиблі герої Чернігівщини: Єлевич Сергій. Молнар Сергій. Купрієнко Сергій

Єлевич Сергій Михайлович – командир розвідувального взводу, старший лейтенант 166 ОБТрО 119 бригади ТрО Чернігівської області, який загинув 06 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання у Серебрянському лісництві Сіверсько-Донецького району Луганської області у боротьбі за незалежність та територіальну цілісність нашої держави.

На початку АТО 16 лютого 2015 року був мобілізований до лав ЗСУ. Брав участь  у бойових діях у складі в /ч  П П В 3675 на посаді командиру другого реактивного артилерійського взводу другої реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону, захищав разом з побратимами кордони нашої держави, а саме Донецької та Луганської областей( населені пункти Попасна, Золоте, Авдіївка та інші) на посаді коригувальника відділення.
 Звільнений у запас  04 квітня 2016 року.
Брав участь у зборах резервістів у 2016 році  при в/ч 1688 ,у 2021 році при в/ч 7328, та участь у параді військ до 25-ї річниці Незалежності України. Має подяки та нагороди від Міністерства Оборони України за сумлінну службу та професіоналізм.
Під час повномасштабного  вторгнення  пішов добровольцем та призваний на військову службу в особливий період Чернігівським ОМТЦК 24 лютого 2022 року до в/ч 7333 на посаду командира стрілецького взводу другої стрілецької роти 167 ОБТрО 119 бригади ТрО. 
Захищав кордони рідного міста в районі Заводу Авто Запчастин(ЗАЗ),стара Подусівка, Лісковиця. Після бомбардування шкіл №18 та №21 на старій Подусівці м.Чернігова ,діставав разом з побратимами людей з під завалів. У березні 2022 року під час чергування в районі Лісковиці врятував новонароджену дитину з розбитого снарядами приватного будинку, та надав малюку першу домедичну допомогу, завернув у свій бушлат та передав дитину кареті швидкої допомоги.
Єлевич Сергій Михайлович проявив виняткову мужність, самовідданість та героїзм під час бойових дій, незважаючи на ризик для власного життя. Завдяки його рішучим діям, високому професіоналізму і відданості військовій присязі під час бойових дій на Сході України та повномасшстабного вторгнення ,було врятовано життя багатьох громадян України та побратимів. Його подвиг став символом незламної волі українських військових, готових до самопожертви задля захисту батьківщини. Ми віримо, що присвоєння звання Героя України посмертно стане не тільки належною данню пам'яті і вдячності за його відвагу, але й гідним визнанням його невимовного внеску у нашу спільну перемогу.

Офіційно підтвердили загибель військовослужбовця, мешканця й уродженця селища Березна Молнара Сергія Вікторовича , 2004 року народження.

Виконуючи бойове завдання, вірний військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність, недоторканість та незалежність України, виявивши стійкість та мужність, загинув 28 жовтня 2025 року.

Сергій Купрієнко народився 24 вересня 1991 року у Ріпках. Його дитинство і юність минули у селі Гірськ, де він навчався у школі, а згодом здобув фах столяра у Щорському професійному училищі. 

З роками життя наповнилося родинним теплом і відповідальністю. Сергій став чоловіком і сім’янином, мешкав разом із родиною у Городні, працював на льонозаводі трактористом та зварювальником. У нього були плани на майбутнє, щоденні турботи й мрії про мирне завтра. Та війна безжально перекреслила звичний хід життя…

24 лютого 2025 року Сергій був призваний до лав ЗСУ. 16 жовтня 2025 року він зник безвісти на Донеччині. Місяці невідомості стали найважчим випробуванням для рідних — очікування між надією і страхом. Згодом прийшла найстрашніша звістка… ДНК-експертиза підтвердила що Сергій загинув.