Мистецька Чернігівщина: Ксенія Бельмас

23 січня 1890 у Чернігові народилася оперна і камерна співачка КСЕНІЯ БЕЛЬМАС (23 січня 1890, Чернігів – 2 лютого 1981, м. Дурбан, ПАР), яка здобула світову славу як примадонна французької Гранд-Опера та Берлінської державної опери, а також як... африканська примадонна. Саме вона є однією з перших відомих етнічних українок Південної Африки, розповідає Diaspora.ua

Її талант виявився ще в дитинстві, коли вона співала у церковному хорі в рідному Чернігові. Згодом закінчила з найвищою відзнакою Київську консерваторію, водночас була солісткою Одеської опери в 1917-1920 рр., виступала в Москві, зачаровуючи публіку та критиків своїм сопрано. Їй пророкували неймовірну кар'єру, але на заваді стали події 1917-го і наступних років. У цей буремний період вона втратила своїх батьків та першого чоловіка - поміщика Аркадія Бобровникова, який помер від поранення.

Ксенія, як багато людей мистецтва, емігрувала до Європи. Встигла пожити у Польщі, Німеччині, Італії та Франції. Власне, у Парижі їй вдалося цілком реалізувати свій потенціал і буквально одразу завоювати світову культурну столицю. Її дебют у Гранд-Опера в "Аїді" Джузеппе Верді відбувся блискуче, хоча не було жодної репетиції. І ще більше вона вразила усіх, давши одразу 17 концертів в супроводі восьми провідних оркестрів у легендарному Великому палаці на Паризькій виставці 1926 р. Це був початок тієї слави, яку їй обіцяли на початку кар'єри.

Не менш успішними були її гастролі в Європі - Німеччина, Польща, країни Скандинавії та, Балтії, Монте-Карло... Пів року вона виступала разом зі своєю приятелькою, відомою балериною Анною Павловою. Ксенія Бельмас - рекордсменка звукозапису серед оперних вокалістів свого часу - разове замовлення у Німеччині для неї склало понад 80 арій та пісень.

У 1934 р. її запросили на гастролі до Південної Африки, які також пройшли надзвичайно успішно, і поклали початок новому періоду життя співачки. Неочікувано вона вирішила залишитися назавжди в Південно-африканській республіці, де за її словами, знайшла абсолютний спокій та задоволення.

У ПАР в місті Дурбан Ксенія Бельмас відкрила свою вокальну школу і навчала співати інших. Водночас "Наша мадам", як її називали учні, продовжувала і сама виступати. Найбільше концертів дала під час Другої світової війни, збираючи кошти для закупівлі медикаментів, які передавали до СРСР. Так, у 1941 р. вона співала в опері М. Римського-Корсакова «Снігуронька», поставленій у м. Йоганнесбурґ.

Як стверджують її біографи, Ксенія Бельмас була зіркою в усьому, завжди "тримала марку". Залишившись сам на сам з труднощами (її другий чоловік, піаніст та диригент Олександр Кічин залишив її заради багатої південноафриканки), вона навіть в останні роки життя, попри вік і те, що єдиним джерелом прибутків були приватні уроки співу (іноді доводилося міняти речі на продукти), одягалася за останньою модою. Збереглися й свідчення, що учнів та гостей вона зазвичай пригощала "фірмовими" стравами з української кухні.

Хоча сімейне життя примадонни не склалося, їй пощастило мати відданого друга, естонського морського інженера Карла фон Лілієнштейна. Саме йому вона й заповіла поховати свій прах у рідному Чернігові. Це було непросто. 16 років після смерті Ксенії її друг зберігав урну з прахом вдома. І за першої ж можливості передав на її батьківщину в 1998 р. Ще півтора роки в Україні тривали бюрократичні процедури. І нарешті у вересні 2000 року співачка була похована в українській землі. Але не в Чернігові, як заповідала, а в столиці.