Історії Воїнів: військовослужбовець Сергій

"Добрі справи треба робити тихо. Особливо коли йдеться про рішення піти на військову службу і про мамину нервову систему", - посміхається Сергій. - "Шість місяців мені вдавалося пояснювати їй, чому я не в рідному Франківську, а одного дня замість довгих історій я просто поклав на стіл своє посвідчення УБД. Мама відкрила його й спокійно сказала: «Я так і знала». Мій вибір вона підтримала. Як підтримали й моя родина, дружина та донечка. Привіт їм!"

Сергій виріс у родині військових: батько – полковник-артилерист у відставці, мати –старший сержант ЗСУ, молодший брат –капітан в одній із механізованих бригад.

Тепер більшість часу Сергій проводить у лабораторії батальйону безпілотних систем «Сапсан». Він майстерно працює з безпілотниками: удосконалює, налаштовує та перевіряє.

-Колектив у нас в батальйоні надзвичайний! Тут навчають всього, що знадобиться. Потрібно лише слухати, питати й діяти. А ще – бути уважним і зважати на кожну дрібницю, бо навіть найменша помилка здатна не лише вивести дрон із ладу, а й загрожувати безпеці пілота.

Ще одна причина, чому Сергій любить свою роботу, – це можливість бути творчим: шукати й знаходити найкращі рішення.

– У нашому батальйоні «Сапсан» немає шаблонів. До кожної бойової ситуації підходимо індивідуально. Адже робота в лабораторії – це не лише точність і виваженість. Це справжнє мистецтво, де кожен налаштований гвинтик і кожне правильне рішення дають свій результат.