Загиблі герої Чернігівщини: Бойко Сергій. Моложавий Вячеслав. Кириленко Олександр

Бойко Сергій Григорович народився 15 січня 1970 року у м. Ніжин. Середню освіту здобув у Ніжинській ЗОШ №13. Потім навчався у ПТУ №2, де отримав фах електрика. Після училища служив в армії, після служби навчався у школі прапорщиків.

Потім продовжив службу в Ніжині на 80 складі старшим авіамеханіком. З 2010 року працював водієм на маршрутці.

Разом з дружиною виростив двох синів.

Сергій захоплювався спортом. Мав чорний пояс по рукопашному бою, був футболістом зі стажем, ветеран футболу – гравець ФК «Фрунзівець».

Дуже любив водити авто обожнював рибалити. Сергій був жартівником, знав не один десяток анекдотів. Разом з тим мав міцний чоловічий характер: впевнений, справедливий, відстоював свою думку.

З перших днів повномасштабного вторгнення рф пішов добровільно захищати країну від ворога. З 06 квітня 2022 року почав службу в 30-му Ніжинському батальйоні.

В 2024 році воював у складі 117-ї бригади на посаді командира автомобільного відділення. Виконував бойові завдання на Запорізькому та Донецькому напрямках.

Загинув 15.05.2025 року у с. Нова Полтавка в Донецькій області.

7 місяців рідні воїна були між небом і землею, бо Сергій вважався зниклим безвісти. Чекали, вірили, молилися. Але останні надії розбило повідомлення про збіг ДНК.

Сім’я втратила рідну людину, а друзі – надійного товариша.

31 грудня 2025 року захисника поховали у Ніжині на Алеї Слави.

Народився Вячеслав Володимирович Моложавий 17 вересня 1992 року в с. Нові Боровичі. У 2008 році закінчив Новоборовицьку ЗОШ, у 2012 році – Лохвицький технологічний технікум Полтавської державної аграрної академії. Працював на підприємстві ДП «Укрспирт».

В 2020 році пішов на військову службу за контрактом до лав Збройних Сил України. З 31 березня 2023 року був призваний на військову службу за мобілізацією до Національної гвардії України.

Вячеслав був мужнім воїном, відданим присязі, справжнім патріотом, який до останнього подиху стояв на обороні своєї держави та вірним побратимом.

19 грудня 2025 року , під час виконання бойового завдання із стримування військової агресії російської федерації проти України, солдат отримав тяжке поранення.

Рідні до останнього вірили в його одужання і повернення додому. Але, на превеликий на жаль, травми виявилися не сумісні з життям.

11 січня 2026 року серце захисника зупинилося назавжди…

Вячеслав віддав своє життя, захищаючи Україну та кожного з нас.

Олександр Кириленко народився 27 листопада 1978 року в селі Хлоп’яники Чернігівської області, де і проживав із самого дитинства.

У 1996 році закінчив Хлоп’яницьку загальноосвітню школу.

У мирному житті працював будівельником на висотних роботах: займався облицюванням багатоповерхових будинків та шліфуванням металів.

Останнім часом мешкав у місті Чернігів.

22 липня 2024 року був призваний на військову службу по мобілізації та став на захист України. Службу проходив на посаді старшого стрільця-оператора у механізованому підрозділі.

Від 2 листопада 2024 року вважався зниклим безвісти в районі села Погребки Суджанського району Курської області, російської федерації.

"На жаль, ДНК-експертиза підтвердила, що Олександр того дня загинув під час виконання бойового завдання", - стверджують у громаді. 

Катерина Лісена:

- А мама до останнього надіялась, що її Саша повернеться... Царство небесне і вічний спокій душі воїна Олександра, а мамі, дружині і дітям - щирі співчуття, сумно і боляче...