Скорботні жнива війни: Бондарь Сергій. Назаренко Олександр. Кравець Олексій

Сергій Олександрович Бондарь народився 22 січня 1983 року в селі Петрівка Красногвардійського району Автономної Республіки Крим. Українець, офіцер, вірний син своєї держави.

З 2005-го до 2015 року чоловік проходив службу в органах внутрішніх справ України в Чернігівській області, обіймаючи посаду оперуповноваженого карного розшуку Бобровицького РВ УМВС міста Бобровиця.

Із 2014 року неодноразово брав безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей. У 2015 році був призваний до лав ЗСУ. Проходив військову службу на посаді командира роти батальйону.

13 січня 2026 року офіцер помер внаслідок хвороби під час проходження військової служби.

Попрощалися та поховали Сергія Бондаря у Бобровиці на міському кладовищі (Ількове). У нього залишилися дружина та брат.

Назаренко Олександр Олександрович народився 30 серпня 1988 року в селищі Лосинівка. Із 1 по 9 клас навчався у Лосинівській загальноосвітній школі. У період із 2004 по 2007 рік юнак продовжив навчання в Ічнянському професійному училищі, де опанував автомобільну справу. Здобув знання та практичні навички з автомобільної й тракторної техніки.

Після навчання Олександр працював у місті Києві:

у 2007–2019 роках — на молокосирному заводі, згодом — у дорожній службі, де зарекомендував себе як сумлінний і працьовитий працівник.

У 2024 році був мобілізований до лав Збройних Сил України та проходив службу у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила.

15 січня 2026 року серце Героя зупинилося в госпіталі внаслідок тяжких поранень, отриманих під час виконання військового обов’язку.

З життя пішов Воїн Кравець Олексій Леонідович (25.03.1970 р. – 19.01.2026 р.)

Олексій Леонідович був Захисником України. Його серце зупинилося під час проходження реабілітації після отриманих поранень. Та до останнього подиху воно билося за нас із вами, за мир, за свободу та незалежність України.

Він належав до тих людей, чия мужність, сила духу й відданість Батьківщині не зламалися навіть після важких випробувань. Олексій Леонідович до кінця залишався вірним присязі та своєму народові. Його життєвий шлях — приклад справжнього воїна, людини честі та великого серця.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам Олексія Леонідовича. Розділяємо ваш біль і схиляємо голови в глибокій скорботі. Нехай Господь дарує сили пережити цю непоправну втрату, а світла пам’ять про Захисника назавжди житиме в наших серцях.