Загиблі герої Чернігівщини: Корженкін Ігор. Мартиненко Сергій. Пилипенко Володимир

Ігор Корженкін народився 6 листопада 1980 року в Городні. Тут, у школі №2, робив свої перші кроки, дорослішав, відкривав для себе світ. Ще юнаком ніколи не цурався роботи. Після строкової служби створив сім’ю, жив і працював у Городні. Тривалий час займався підприємницькою діяльністю, й багато хто пам’ятає його як добру, чемну, щиру людину. Пізніше одружився вдруге й проживав у Хрипівці. Працював у ТД «Ратібор», де також здобув щиру повагу колег.

Та коли рідна земля потребувала захисників, він не вагався ані хвилини. 5 січня 2023 року його було мобілізовано. Він особливо болісно переживав за своїх дітей — завжди турботливий батько, який понад усе хотів уберегти їх від жахів війни. Після навчання в Німеччині він став командиром танка. Пишався своєю службою і гідно виконував свій обов’язок.

Та 5 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині він зник безвісти.

Рідні чекали… сподівалися… вірили в його повернення. Бо він обіцяв. Чотирнадцять довгих місяців очікування, звернень, пошуків і молитв.

І один страшний телефонний дзвінок, що обірвав усе — збіг по ДНК.

Дзвінок, який розбив серце, залишивши по собі лише біль і спустошення.

У Героя залишилося троє дітей: доросла донька та двоє молодших синів.

Сергій Михайлович Мартиненко народився 11 липня 1982 року в селі Олександрівка Ніжинського району Чернігівської області. Освіту здобував у Олександрівській загальноосвітній середній школі.

Після закінчення школи працював у м. Київ охоронником. З 2003 року Сергій Михайлович з родиною проживав у Сумській області, а в 2007 році переїхали на постійне проживання в м. Бобровицю.

З 2008 року по 2025 роки Сергій Мартиненко працював у ТОВ «Земля і Воля».

5 липня 2025 року був призваний на військову службу в Збройні Сили України по мобілізації. Відважний воїн став на захист Батьківщини від російського загарбника. Він з честю виконував складні бойові завдання, не боявся труднощів.

Захищав Україну спочатку в Сумській області, а потім на Покровському напрямку.

Солдат Сергій Михайлович Мартиненко 24 грудня 2025 року загинув, виконуючи бойове завдання в Донецькій області.

У глибокій скорботі залишилася родина: дружина Світлана Петрівна, донька Каріна, мама Євдокія Євгеніївна, батько Михайло Миколайович, сестра Оксана Михайлівна та племінники.

Володимир Пилипенко народився 16 квітня 1968 року в селі Бірки Остерської громади.

Закінчив Бірківську восьмирічну школу, потім навчався у Київському професійному училищі.

Проходив військову службу, був учасником бойових дій в Афганістані. Усе своє життя прожив у селищі Чабани Київської області, працював будівельником.

З початку повномасштабного вторгнення Володимир Пилипенко приєднався до лав місцевої територіальної оборони.

У січні 2024 року добровільно пройшов військові навчання та долучився до Сил оборони.

8 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на одному з найгарячіших напрямків фронту, зв’язок з ним обірвався.

2 січня 2025 року за результатами ДНК-експертизи було ідентифіковано тіло загиблого сержанта. Він вважався зниклим безвісти двадцять місяців.