Цікава історія: пансіонати і санаторії Чернігова
Відпочинок передбачав стандартний набір послуг: їжа зазвичай без шведського столу, але за певною дієтою, якщо це було необхідно за станом здоров'я, деякі лікувальні процедури (грязьові ванни приміром) та розваги на кшталт танців, гри в шахи або шашки, екскурсій і читання в бібліотеці.
У 1920-х роках будинки відпочинку виконували роль своєрідного віконця у щасливе майбутнє, про що весь час віщали з трибун всесоюзного та регіонального значення. Не дарма будинки відпочинку оснащували водопроводом, електрикою, телефоном, що для більшості людей було недоступною розкішшю. Потрапляючи до будинків відпочинку в такі комфортні умови, чернігівці мали переконатися в тому, що таке світле щасливе майбутнє цілком досяжне.
Головним чином, тут відпочивали передовики праці, часто вони отримували путівки як винагороду за професійні та виробничі здобутки, а також люди, котрі потребували оздоровлення та лікування. Будинки відпочинку поділяли на місцеві, республіканські та всесоюзні.
Сто років тому питанням курортного забезпечення городян путівками займалась Чернігівська окружна страхова каса. Кількість задоволених заяв охочих чи потребуючих відпочинку місцевих жителів залежала від відсотку виділених на таку форму відпочинку коштів. Звісно, у 1920-х роках це фінансування було незначним. Відтак, чернігівці потрапляли на республіканські чи всесоюзні курорти досить рідко. Чернігівська окружна каса виділяла найбільше місць до місцевих місцевих будинків відпочинку, адже це так виходило значно дешевше.
Таких пансіонатів в ті часи було всього два в нашому місті – Чернігівський і Подусівський. Подусівський заснований 31 липня 1921 р. За історичними даними, він був розрахований на 45 осіб. Будівля не була пристосована до зимового відпочинку, тож впродовж 1920-х рр. сюди приймали на оздоровлення з 1 червня до 1 жовтня.
Чернігівський будинок відпочинку відкрили 1 січня 1922 р. у палаці поміщика Глібова. Тут було 11 кімнат, 2 передні, 2 кухні, 2 вбиральні, в одній з них містилася ванна. До середини 1920-х років тут відпочивали впродовж року. У другій половині 1920-х відпочинок взимку відмінили, тож “курортний сезон” тривав з 15 травня до 1 вересня. За цей період Чернігівський будинок відпочинку приймав приблизно біля 600 осіб. Найчастіше сюди приїжджали робітники, службовці та члени профспілок (75-80 % усіх відпочиваючих). Ще 6-7 % – це були студенти, а решту складали інші категорії відпочиваючих. Цікаво, що на період оздоровлення залишати межі будинку відпочинку та йти до міста заборонялося, однак рідні могли відвідувати гостей раз на тиждень. Місцева преса вказувала на єдиний недолік місцевих будинків відпочинку – обмаль книжок, газет, пересувних бібліотек і читалень у них.
Нині за адресою колишнього будинку відпочинку, палацу поміщика Глібова на вул. Шевченка, 97 науково-дослідна установа – Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва. Інститут бере свій початок з листопада 1960 р., коли створюється Відділ сільськогосподарської мікробіології, вірусології та імунології у складі Українського науково-дослідного інституту землеробства.
Окрім пансіонатів, у нашому місті з 1923 р. функціонував всеукраїнський курорт на базі медичної установи – Інституту фізичних методів лікування ім. Воровського (організатором і керівником виступив місцевий лікар Р.Караєв). Цей заклад у 1930-х роках працював у зведеному у 1912 р. за проектом інженера І. Якубовича будинку колишньої чотирикласної народної школи. Центральний вхід прикрашав чотириколонний портик, на який спирався балкон. Фронтон споруджений у стилі українського бароко, на другому поверсі було встановлено шестигранні вікна. Приміщення добре освітлювалось, адже на кожному поверсі було по 17 вікон. Своєрідний вигляд у народному стилі споруді надавали ліпний та орнаментальний декори. 26 січня 1935 р. Інститут закрили, але вже 1 червня 1935 р. здравницю поновили вже як стаціонар лише для працівників радянських і партійних органів. Амбулаторно ж отримували лікування всі жителі міста.
Після Другої Світової війни інститут уже не відновлювали. У 1950 р. в його приміщенні організували фізіотерапевтичне відділення обласної лікарні, яке функціонувало до 1966 р., а потім його передали місту, оскільки обласна лікарня отримала нову будівлю. До 1978 р. у будівлі колишнього Інституту містилась третя поліклініка, потім сюди переїхала перша. У результаті оптимізації лікувальних закладів у 2020 р. перша міська поліклініка переведена на територію третьої міської лікарні. Наразі колишній будинок Інституту фізичних методів лікування ім. Воровського за адресою пр. Миру, 36 не використовується.
В місцевій пресі з'явилася інформація, що в цій своєрідні будівлі планують створити «Музей міста Чернігів». На сьогодні вже є візуальна концепція закладу; відбулися слухання; проведене обстеження будівлі як пам’ятки архітектури. Щоправда, нині ця споруда в доволі занедбаному стані.
За попередньою концепцією, на першому поверсі буде експозиція про облогу Чернігова у 2022 р.; на другому – наша історія від Київської Русі до сьогодення. Планують створити окрему залу — так звані «Голоси міста», де звучатимуть різні звуки, а також дитячу локацію з іграми та конструкторами, мультимедійний простір для лекцій і фільмів.
Отже, санаторії, будинки відпочинку та оздоровлення в СРСР були доволі популярні, крім того, їх використовували для пропаганди радянського способу життя. Працівники, яким пощастило побувати у міських пансіонатах, досить позитивно відгукувалися про їх діяльність.
Коментарі
Дописати коментар