Загиблі герої Чернігівщини: Безлюдний Віталій. Костючок Микола. Шкарабура Олександр

Віталій Безлюдний народився 21 січня 1978 року. Після закінчення 8 класів Борзнянської середньої школи, продовжив навчання у ДТСААФ на тракториста. Деякий час працював у місцевому колгоспі.

На захист України Віталій став 14 грудня 2024 року. Загинув боєць 22 лютого 2025 року.

Поховали воїна на кладовищі у Борзні.

У загиблого залишилися батько і брат.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Микола Костючок народився 24 листопада 1985 року в Ічні на Прилуччині. У 1993-2003 рр. навчався в Ічнянській гімназії імені Степана Васильченка. Після її закінчення вступив до Ніжинського агротехнічного інституту на факультет механізації сільського господарства. У 2006 році отримав диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю технік-механік.
У 2014-2018 рр. навчався в Національній академії внутрішніх справ України, де отримав диплом про вищу освіту в галузі права за напрямом «правоохоронна діяльність».
26 жовтня 2007 року був призваний на строкову військову службу до Збройних сил України, перебував на посаді водія-електрика аеромобільних військ.
Після демобілізації у 2008 році працював у Чернігівському міжрайонному відділі Державної служби охорони ВДСО при МВС України на посадах охоронника цивільної охорони та інкасатора служби інкасації, охорони та перевезення валютних цінностей.
У 2010 році перейшов на службу в органи внутрішніх справ, де працював на посаді дільничного інспектора міліції в Ніжинському МВ УМВС України в Чернігівській області.
У листопаді 2015 року був прийнятий в Національну поліцію України на посаду дільничного офіцера поліції та працював в Ніжинському ВП ГУНП у Чернігівській  області.
З 2020 року служив за контрактом у Збройних силах України.
Загинув 23 лютого 2025 року в Сумській області.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Олександр Васильович Шкарабура народився у 28 квітня 1985 року в селі Слобідка на Новгород-Сіверщині. Тут закінчив місцеву школу. Працював різноробом, будівельником. Знайомі згадують, що чоловік брався за будь-яку роботу, бо мав "золоті руки".

До лав ЗСУ Олександр Шкарабура долучився восени 2024 року. Солдат. Зник безвісти 8 лютого 2025 року на Курщині.

Поховали бійця у рідному селі.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).