Загиблі герої Чернігівщини: Пироженко Олександр. Бурка Євгеній. Михайловський Сергій

Олександр Пироженко народився 10 серпня 1983 року в селі Малківка на Прилуччині. Навчався в Прилуцькій школі №13 до 8 класу. А закінчив шкільну освіту в рідному селі.

З дитинства був активним і наполегливим. Любив техніку та прагнув усе розбирати й збирати власними руками.

У 2001 році закінчив Прилуцьке професійне училище №34, опанував професію "електрогазозварювальник".

Проходив строкову службу в армії. Після цього понад 10 років працював помічником друкаря на підприємстві "АІР-поліграф".

Військовий шлях Олександра розпочався у 2014 році. У 2015 році отримав статус учасника бойових дій і нагрудні знаки "Учасник АТО" та "Ветеран війни. Учасник бойових дій".

Після початку повномасштабного вторгнення Олександр знову долучився до лав оборонців. Проходив службу солдатом механіком-водієм 1-го танкового взводу 2-ї танкової роти танкового батальйону.

5 березня 2025 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області Олександр із позивним "Пирожок" загинув.

У військовослужбовця залишилися мама, сестра, дружина та дві доньки.

Євген Олександрович Бурка народився 22 червня 1980 року в Мені. У 1987 році його родина переїхала до Краматорська, де він пішов у перший клас. Після закінчення дев'яти класів у 1995 році Євген повернувся до Дягови, де мешкали його дідусь і бабуся. Там він продовжив навчання у Дягівській школі, а згодом здобув професію тракториста в Степанівському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті.

У 1998–1999 роках проходив строкову службу в армії, після чого повернувся в рідне село. Тут доглядав за бабусею й дідусем, працював у колгоспі, будував своє життя.

2006 року одружився. Разом із дружиною Людмилою виховував двох доньок, народжених у 2007 та 2009 роках. Був працьовитим, дбайливим і турботливим батьком, який не просто любив своїх дітей, а й навчав їх усьому, що знав і вмів сам. «Євген і торти пекти навчив, і сіно косити, і мотоцикла ремонтувати», – згадує дружина Людмила.

Та на схід України прийшла війна, і Євгена мобілізували до ЗСУ. У 2015–2016 роках він проходив службу в зоні Антитерористичної операції, захищаючи рідну землю від ворога.

Після повернення додому працював у фермерському господарстві «Бутенко», але мирне життя перервало повномасштабне вторгнення росії в Україну. У травні 2024 року його знову мобілізували.Захищав Україну у складі 11-го окремому мотопіхотного батальйона, обіймаючи посаду стрільця – помічника гранатометника.

18 березня 2025 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області Євгеній Бурка загинув, віддавши своє життя за незалежність України.

22 березня 2025 року Менська громада провела в останню путь свого захисника. У рідному селі Дягова зібралися рідні, близькі, бойові побратими, сусіди та просто небайдужі люди, щоб віддати шану мужньому воїну, який до останнього подиху захищав Батьківщину.

Євгеній Бурка був люблячим чоловіком, турботливим батьком, вірним другом і щирою людиною, яка до останнього подиху стояла на захисті своєї країни.

Михайловський Сергій Віталійович народився 14 березня 1984 року в селі Риботин Коропського району. Закінчив Дудкиногаївську загальноосвітню школу та Крутобалківську загальноосвітгю школу. Працював у службі охорони ДП "Нафтогаз України" та ТОВ "Чиста криниця". У 2014 році долучився до Збройних Сил України. Учасник АТО. У 2022 році долучився до Сил Оборони України. Старший солдат. Загинув 29 серпня 2023 року біля містечка Ямпіль Донецької області. Похований 3 вересня 2023 року у с. Дудкин Гай Полтавської області.