Загиблі герої Чернігівщини: Різник Олександр. Бородій Руслан. Охріменко Олександр

Олександр Різник народився 10 травня 1988 року у селі Слобідка. Навчався у Слобідській неповній середній школі, потім у Харківській ЗОШ І-ІІІ ступенів. У 2007 році закінчив Талалаївську філію СПТУ № 32 та отримав спеціальність тракторист-механізатор.

Закінчивши навчання, працював трактористом у ТОВ "Обрій ЛТД" в селі Харкове. З 2008 по 2009 рік проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України. Після служби повернувся на свою улюблену роботу. На час призову працював трактористом у ТОВ "ТАС Агро Північ".

Односельці згадують Олександра як добропорядну людину, гарного господаря. Виростав у багатодітній сім’ї й був завжди надійним плечем для молодших брата і сестри, мами, яка одна виховувала дітей. Всі діти змалечку допомагали мамі на фермі, допомагали все вдома, усвідомлюючи, що тільки працюючи, можна змінювати життя на краще. Вони не боялися ніякої сільської роботи, отож, ставши дорослими, тільки своєю працею здійснювали свої мрії. Олександр дуже любив техніку. Вмів не тільки їздити, а й ремонтувати. Любив працю на землі та ніколи не скаржився на труднощі. Він мріяв обробляти землю, збирати врожаї, радіти простому земному щастю.

Створивши сім’ю, з дружиною Олесею, проживали у Чернецькому, виховували її доньку Юлю від першого шлюбу та спільного сина Артема. Дбайливий господар, порядний сім’янин, люблячий батько, який бачив майбутнє своїх дітей тільки щасливим у мирній і вільній Україні. Тому і став на захист Вітчизни. На військову службу призваний 14 лютого 2023 року. Понад два роки служив на різних гарячих напрямках. Скучав за домом і родиною, старався не зважаючи на відстань, бути поряд.

Загинув під час виконання бойового завдання 19 березня 2025 року.

Попрощалися та поховали Олександра Різника у рідному селі.

Руслан Бородій народився 12 лютого 1974 року у селищі Тростянець (нині Парафіївська громада). Одразу після школи працював на держплемзаводі "Тростянець". У 1992-1994 роках проходив строкову службу в армії. Повернувшись був водієм на хлібзаводі у Прилуках. Потім довгий час працював на СТО.

"У 2024 році був мобілізований до лав ЗСУ. Воював на Сумському, Донецькому, Покровському напрямках. У зв'язку з хворобою перебував у лікарні у Полтаві, де 21 березня 2025 року помер", — розповіли у селищі.

Попрощалися та поховали Руслана Бородія у Тростянці. У захисника залишилися мама і дочка.

Олександр Охріменко народився 22 липня 1971 року в місті Ічня. Після закінчення школи вступив до Ніжинського середнього професійно-технічного училища № 2.

У 1989 році був призваний на військову службу. У 1993 році був звільнений у запас.

З 1993-го до 2003 року працював у місті Києві в ІНЕК-904 на посаді покрівельника.

"Саша був хазяйською людиною, любив готувати і навіть випікав торти. Обожнював тварин, а особливо котів", — згадують рідні.

24 лютого 2022 року добровільно долучився до лав ЗСУ. Спочатку проходив службу у першому відділенні Прилуцького РТЦК та СП у Чернігівській області. Згодом, у січні 2025 року, був переведений на Донецький напрямок, де виконував бойові завдання.

Зі слів колег, Олександр — це "Людина-душа", завжди вислухає і підтримає. Його дуже цінували в підрозділі. В колективі називали "Борисович".

Загинув майстер-сержант Олександр Охріменко 26 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися та поховали бійця в Ічні на кладовищі, що на вулиці Воскресінська. У загиблого залишилися четверо дітей — двоє доньок та двоє синів.