Вбиті росією: Тимошенко Тетяна. Федорко Ірина. Майдан Олександр

Життя 55-річної Тетяни Тимошенко 3 березня 2022 року відібрав російський удар по житловому будинку на вулиці Чорновола, 15 у Чернігові. Жінка загинула у квартирі разом зі своїм цивільним чоловіком Віталієм Ковальчуком.

Тіло Тетяни дістали лише на 40-й день. Чернігівщину звільнили від російських військових і з’явилася можливість приїхати техніці, що здатна підіймати плити на високих поверхах.

Поховали загиблу в рідному селі Лошнів на Тернопільщині. Попрощатися прийшло все село, Тетяну там дуже любили.

Батьків Тетяни у 1940-х роках силоміць переселили з Люблінського повіту, що в Польщі, у це село. Мама Тетяни багато років була головою сільради, її любили й поважали. Від неї Тетяна успадкувала прекрасний голос. Співала в лемківському гурті.

Тетяна мріяла стати історикинею і після школи поїхала в Чернігів, де вступила до педагогічного інституту. Одружилася, народила дітей. Згодом подружжя розлучилося. Через деякий час Тетяна знайшла нове кохання – Віталія Ковальчука.

Майже 30 років Тетяна викладала і керувала практикою в Національному університеті «Чернігівський колегіум» імені Тараса Шевченка.

У Тетяни залишилися син, брат й інші родичі.

Життя 47-річної Ірини Федорко трагічно обірвалося 3 березня 2022-го. Ірина з чоловіком Вадимом були на подвір’ї школи №21 у мікрорайоні Подусівка, коли російські військові влучили у цей навчальний заклад.

Того дня Ірина запропонувала поїхати в школу, щоб допомогти сортувати речі для тероборонівців. Школа на той час була наче невеликий гуманітарний штаб.

Якоїсь миті пролунав звук наближення ракети. Вадим крикнув: «Біжимо». Схопив дружину за руку. Тільки відчинив двері в школу, зробив крок, як пролунав вибух. Ракета розірвалася метрів за п’ять. Вадима відкинуло всередину.

Коли пил після вибуху осів, стало видно тіла навколо й уламки. Поглядом Вадим шукав Ірину, гукав. І ті, й подальші пошуки не давали результатів. Згодом на вулиці біля сходів серед уламків він помітив черевик, який одразу впізнав. Це було взуття Ірини, яке подарував їй на Новий рік. Неподалік стояв син. Вадим відправив його додому. Не хотів, щоби побачив щось жахливе. Хоч і сам ще не вірив у найгірше.

Від шоку Вадим не відчував, що має поранення лівої ноги і кровотечу. Це помітили правоохоронці й відвезли його в лікарню. Згодом Вадим дізнався, що Ірина загинула.

Ірина Федорко все життя мешкала в Чернігові. Працювала операторкою, торговою агенткою. Одного разу Вадим подарував їй фотоапарат. І вона захопилася мистецтвом фото. Навчалася і пізнавала тонкощі праці з фотокамерою. Потім придбала професійну й останні 10 років життя була фотографинею. Любила подорожі, нові місця, чарівні краєвиди. У 2021-му і на початку 2022-го з родиною об’їхала пів України.

«Ірина була творчою. Через свої прекрасні фото дарувала людям радість. Завжди мала багато замовлень, постійних клієнтів. Уміла через знімки передати характер, настрій, почуття. Мала талант вибрати гарну локацію, ракурс, освітлення. Це була її стихія. Моя дружина була найдобрішою людиною, яку знав. Спокійна, порядна. Ніколи голос не підвищувала й не терпіла скандалів. Любила життя. Наша запальничка, яку ми всі сильно любили. Дуже сумуємо, вона завжди буде у наших думках і серцях», – пригадує чоловік Ірини.  У жінки залишилися чоловік, син, донька, батьки і брат.

65-річний Олександр Майдан загинув від російського авіанальоту на Чернігів 3 березня 2022-го. Чоловік працював двірником у школі №18, яка стала гуманітарним штабом у перший місяць повномасштабного вторгнення. Він був у своєму робочому приміщенні, коли ворожий літак скинув бомбу на будівлю школи.

Дружина пригадує, що зранку 3 березня Олександр Майдан прийшов додому, переодягнувся, помився, поїв і сказав, що сьогодні буде пекло. Попросив, онука залишитися в цей день вдома. 13-річний хлопець зазвичай ходив допомагати. Потім чоловік пішов на роботу знов. Згодом на місто стався авіаналіт. Авіабомба впала у те місце, де в своїй робочій кімнаті на першому поверсі був Олександр. Усі приміщення, які були над ним, рухнули на ту комірчину.

Бабусі про загибель діда розповів онук.

Тіло Олександра залишалося під завалами до 7 квітня 2022 року. Його дістали після того, як ЗСУ звільнили Чернігівщину. Поховали загиблого на старому кладовищі «Ялівщина».

Народився Олександр Майдан в Чернігові. Навчався в тій самій школі №18, в якій згодом працював. Потім проходив строкову службу, закінчив школу прапорщиків і служив у Чернігові – спершу в залізничному полку, а потім в льотній частині. Був авіамеханіком, ремонтував й обслуговував літаки. У 1990-х вийшов на пенсію. Та вона була невелика, тому шукав підробітки. На початку 2000-х у його рідній школі звільнилося місце двірника й він влаштувався там працювати.

Усе життя чоловік захоплювався літаками, знав усі моделі, розповідав, які ремонтував. Коли почалася повномасштабна війна, виїжджати не збирався. Кожного дня був у школі й допомагав приймати допомогу від волонтерів.

В Олександра Майдана залишилися дружина, донька та онук.