Олег Козаченко народився 11 липня 1980 року у місті Городня. У дитинстві відвідував різні гуртки: займався на станції юних техніків, захоплювався фотосправою, цікавився радіотехнікою. Закінчив музичну школу, відвідував спортивну, де особливо полюбляв футбол. Цю любов проніс через усе життя, граючи у футбольній команді й у дорослому віці.
Навчався в Городнянській загальноосвітній школі №1. Після закінчення школи у 90-х роках пішов служити до армії. Саме військова служба стала справою його життя.
Далі почав працювати на військовому аеродромі в Чугуєві. Згодом був направлений на навчання, де здобув звання прапорщика. Після цього служив у групі з обслуговування та ремонту літаків. Прагнучи розвитку, вступив до авіаційного інституту, де навчався заочно.
Після закінчення університету залишився жити у Харкові, працював бортмеханіком на військовому літаку АН-26, а згодом — бортінженером.
У Харкові мав дружину й сина.
Його батьки переїхали до села Стовпівка Городнянської територіальної громади.
Загинув 25 вересня 2020 року в авіакатастрофі Ан-26 поблизу міста Чугуїв.
Похований 7 жовтня 2020 року на місцевому кладовищі у м. Городня.
За самовіддане служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов’язку Указом Президента України від 6 жовтня 2020 року №421/2020 нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).
Віктор Миколайович Жовтобрюх народився 3 грудня 1969 року у селі Стольне на Менщині. "У Стольному Віктор проживав тривалий час. Його виховували дідусь та бабуся. Спершу хлопець навчався у місцевій школі, а згодом — у Березненській школі-інтернаті, після завершення якої здобув професію водія сільськогосподарської техніки", — пишуть у громаді.
Свою трудову діяльність чоловік розпочав трактористом у стольненському колгоспі "Праця". Згодом одружився, у подружжя народилися двоє синів. Обидва сини Віктора стали на захист рідної землі та обрали шлях військових.
"Хоча через сімейні обставини подружжя розлучилося, коли дітям було близько трьох років, батько завжди підтримував зв'язок із родиною. Згодом колишня дружина та сини переїхали до села Ушня. Сам Віктор після продажу будинку у Стольному певний час жив у Брусилові, а потім перебрався до Чернігова", — розповідають у громаді.
Чоловік працював трактористом на сільськогосподарському підприємстві у селищі Михайло-Коцюбинське.
"Саме там Віктора застало повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року. Опинившись в оточенні, чоловік без вагань став на захист Чернігівщини. Потім офіційно долучився до лав ЗСУ".
Військову службу старший солдат Жовтобрюх проходив у складі 31-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького на посаді машиніста екскаватора взводу інженерно-саперної роти.
Загинув захисник 17 жовтня 2025 року у населеному пункті Новоукраїнка Запорізького району Запорізької області внаслідок удару російських "шахеда" та балістичної ракети. Понад пів року його вважали зниклим безвісти, однак ДНК-еспертиза підтвердила загибель.
Попрощалися та поховали Віктора Жовтобрюха в селі Городище Менської громади поруч із могилою його матері.
Підтвердилася загибель військовослужбовця Віктора Анатолійовича Зінченка, жителя села Петрівка.
Віктор Зінченко народився 12 січня 1977 року. До лав Збройних сил України був призваний 26 січня 2026 року та став на захист рідної землі від російських окупантів.
Із 14 квітня 2026 року захисник вважався зниклим безвісти. Згодом стало відомо, що воїн загинув, виконуючи свій військовий обов’язок та віддавши життя за свободу і незалежність України.
.png)
www.smtcl-eu.com
ВідповістиВидалити