Цікава історія: Андрій Білогруд і село Жукля

У селі Жукля на Холминщині стоїть мурована біла церква, якої в Україні більше ніде немає. Неоруський стиль — з українськими мотивами. Підпис на меморіальній табличці: архітектор Андрій Білогруд. Ескіз накидав петербурзький великий князь, робочий проєкт зробив столичний архітектор-зірка, а замовник — шведський генерал царської Свити, нащадок гетьмана Данила Апостола по жіночій лінії. Церкву освятили 1914 року. Іконостас замовили в Греції, але корабель із ним потонув у Першу світову — жуклянські селяни отримали храм без обличчя. А через двадцять років більшовики закрили його разом з іконостасом, якого так і не було. Таку історію собі не вигадаєш.

Андрій Євгенович Білогруд (1875–1933) — архітектор-художник, випускник Імператорської академії мистецтв у майстерні Леонтія Бенуа, автор петербурзького «Будинку з вежами» на площі Льва Толстого. Народився в Житомирі, усе життя провів у Петербурзі (потім Ленінграді), був ректором Академії мистецтв у 1920–1922 роках. З Холминщиною його пов’язує тільки Жукля — але через цю церкву він залишив тут сліду більше, ніж багато хто з місцевих уродженців.

До 1911 року в Жуклі стояла дерев’яна Різдво-Богородицька церква. Її збудували 1728 року на обітницю гетьмана Данила Апостола — після того, як він отримав у володіння двадцять сім жуклянських дворів. Два століття вона простояла на горбі над річкою Убідь. Наприкінці XIX століття згоріла.

На той момент Жукля належала вже не Апостолам. Їхній рід припинився, маєток перейшов по жіночій лінії до Синельникових — нащадків першого катеринославського губернатора Івана Максимовича Синельникова. А від них — до Комстадіусів: шведський рід, один із багатьох, що прижився в Російській імперії. Власник — Микола Миколайович Комстадіус, 1864 року народження, генерал-майор Свити Його Величності, командир лейб-гвардії Кірасирського полку, випускник Александрівського ліцею, близька людина царської родини. Він жив у Царському Селі, мав маєток у Криму, а Жуклю успадкував. Коли селяни побачили руїну своєї церкви, Комстадіус пообіцяв: збудую таку, що не горітиме.

Цікава деталь, яка зазвичай випадає з парадної історії храму. За десять років до обіцянки — у жовтні 1900-го і квітні 1901-го — селяни Жуклі повстали проти самого Комстадіуса. Він вів межувальні роботи по своєму маєтку, селяни вважали межі несправедливими. Більше ста людей відмовлялися підкорятися. 30 квітня 1901 року виступ придушили регулярним військом. А через десять років той самий поміщик будував для тих самих селян кам’яну церкву. Історичні контексти в Російській імперії часто складалися саме так.

Читати далі