Постаті: Карпо Скидан

Літо 1637 року, Черкаси. До ратушного двору під’їжджає реєстровий козацький старший Сава Кононович – призначена Річчю Посполитою голова Війська Запорозького. Його оточує загін повсталих козаків. Ватажок загону, чигиринський полковник Карпо Скидан, особисто бере Кононовича під варту. Це момент, після якого повернення назад уже не буде. За пів року Кумейки, за рік – ординація 1638-го, а за десять – Хмельниччина. Карпо Скидан, який наприкінці 1630-х мешкав у містечку Сосниця на Убіді, увійде в цю історію як людина, чиїми універсалами підіймалось ціле Правобережжя – і чиє прізвище через чверть століття прозвучить у Сосниці вдруге, уже в легенді про місцевого «Тараса Бульбу».

Щоб зрозуміти, чому Скидан підняв руку на реєстрового старшого, треба згадати ординацію 1625 року. Куруківська угода обмежила реєстрове козацтво шістьма тисячами вояків; нереєстрові – «виписчики» – мусили повертатися до панської покори. Польські старости отримували контроль над козацькою старшиною, а православне духовенство втрачало вплив у козацькому середовищі. Друга половина 1630-х – це брусок, який гострить майбутнє повстання. Нереєстрові козаки, селяни Правобережжя, православне міщанство – усі ці групи чекали лідера, здатного повести їх проти Речі Посполитої.

У липні 1637 року такий лідер з’явився. На Запорозькій Січі гетьманом нереєстрового війська обрали Павла Бута – Павлюка. Серед його полковників опинився Карпо Скидан – до того реєстровий чигиринський полковник, який публічно перейшов на бік повстання. Цей перехід був ключовим: Скидан привіз із собою не лише військовий досвід, а й знання, як працює реєстрова адміністрація зсередини. Захоплення Сави Кононовича стало демонстративним сигналом: «старшина, лояльна Польщі, – зрадники, з якими розмовлятимуть як зі зрадниками».

Далі Павлюк доручив Скидану рейд на Переяславщину. З двотисячним загоном полковник рушив підіймати Лівобережжя. Водночас він розсилав універсали – звернення до козаків, селян, міщан і духовенства. Універсали Скидана збереглися в академічних публікаціях. Їхня мова – канцелярська староукраїнська з польськими вкрапленнями, типова для 1630-х. Заклики однозначні: нереєстрові мають повставати, реєстрову старшину, яка співпрацює з поляками, належить «винищити як зрадників», православне духовенство – підтримати. Фактично Скидан був політичним пером Павлюка: гетьман воював, полковник формував громадську думку через письмове слово.

Читати далі