Загиблі герої Чернігівщини: Мукшинов Валентин. Марченко Максим. Смолянченко Сергій

Під час виконання бойового завдання із захисту українського неба трагічно загинув талановитий військовий льотчик, випускник Чернігівського військового ліцею старший штурман-льотчик вертолітної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації «Броди» Валентин Мукшинов.

Валентин Мукшинов народився 29 травня 1991 року в Києві, проте значна частина його становлення як майбутнього захисника Батьківщини була пов’язана саме з Черніговом.

Тут він навчався в Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, де загартував характер, здобув перші військові навички й вибрав свій життєвий шлях підкорювати небо та захищати рідну землю.

У 2008 році чоловік вступив до Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на льотний факультет. Після випуску проходив службу в легендарній 16-й окремій бригаді армійської авіації «Броди».

Пройшов гарячі точки АТО та ООС на Донеччині й Луганщині. Виконував шляхетну місію у складі миротворчого контингенту ООН із підтримання миру та безпеки в Демократичній Республіці Конго.

Від перших днів повномасштабного вторгнення рф майор Мукшинов безстрашно виконував надскладні бойові завдання на найзапекліших напрямках фронту.

За виняткову відвагу, героїзм та високу професійну майстерність офіцер став повним кавалером ордена «За мужність» – відзнака, яку отримують лише найхоробріші.

Життя мужнього авіатора обірвалося 30 червня 2026 року. Валентин Мукшинов загинув під час виконання чергового бойового завдання – перехоплення ворожого безпілотника в небі над Полтавщиною.

Максим Марченко народився 8 лютого 1989 року. Він випускник Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою.

"Максим до кінця виконав свій обов'язок, захищаючи територіальну цілісність та незалежність нашої держави".

Загинув у бою за Україну на Запорізькому напрямку. Поховали Максима в селі Крапивне, що у Ніжинському районі.

Сергій Смолянченко народився 12 січня 1975 року.

Навчався у школі №13 у Чернігові.

Після закінчення школи працював на заводі "Металіст". Згодом — на будівництві.

У жовтні 2024 року добровольцем долучився до війська. Служив командиром кулеметного взводу.

"Телефонував 1 січня 2025 року і сказав останні слова: «Мамуля, я люблю тебе більше за життя». З цього дня він більше не телефонував", — ділиться мама Сергія.

З 10 січня 2025 року чоловік вважався зниклим безвісти.

23 червня 2026 року підтвердилося, що він загинув.

Поховали воїна у Чернігові на кладовищі у Ялівщині.