Цікава історія: Олексій Плющ

Дві фрази, написані однією рукою. Перша – спогад хлопця, якого вивезли з села: «Оленівко кохана, саду мій милий, тінистий… сей замисливий вродливий спокій дрімучого саду – як ти вабиш мрії!» Друга – записка, залишена в тому самому селі: «Поховайте в саду». Між ними кілька років і один постріл. Олексій Плющ народився в Оленівці на Борзнянщині 25 травня 1887 року, а 26 травня 1907-го, наступного дня після свого двадцятиліття, застрелився – тут-таки, вдома.

Олексій Аммосович, дід по матері, вчився в Ніжинському ліцеї, потім у Московському університеті, служив слідчим на Волині й Київщині. Життєпис, виданий по його смерті, називає діда «типовим українцем», який «щиро любив все рідне, українське», а «„Кобзаря“ Шевченка знав всього на память». І додає деталь, яка робить цю історію борзнянською вдвічі: «З П. О. Кулішем, який жив у свойому хуторі під Оленівкою, були великі приятелі».

Хутір Мотронівка лежав поруч з Оленівкою. Куліш оселився там остаточно 1883 року й прожив до 1897-го. Тобто всі перші роки життя Плюща титан українського відродження був живим сусідом – і приятелем його рідного діда.

Дід помер рано, на тридцять шостому році, коли його дочці Ганні було тринадцять. Але встиг передати їй головне. Ганна говорила «виключно своєю рідною мовою», а «„Кобзаря“ знала не гірше за батька». Коли її віддали до київської гімназії, за це довелося платити: їй «довелося терпіти глузування й докори з боку товаришок, до яких вона зверталася на своїй рідній мові, а також утиски і переслідування з боку вчителів».

Гімназію вона скінчила, хотіла бути народною вчителькою – а вийшла заміж за Лева Андрійовича Плюща, вчителя місцевої школи, родом з козаків. Це сталося в липні 1886 року. За десять місяців, 13 травня 1887-го за старим стилем, у них народився син.

Перші девʼять років Олексія – це Оленівка. Стара поміщицька садиба з великим будинком і, як пише життєпис, «з старим трохи занедбаним садом», який «давав вдумливому хлопцеві багатий матеріял для розвитку його фантазії». Хлопець, що вже в три роки викликав до себе інтерес дорослих, ходив цим садом і питав, як усе влаштоване.

А тоді сад скінчився. У 1896 році Олексієві сповнилося девʼять, і батьки віддали його до Першої варшавської гімназії. Спершу він жив у Варшаві тільки з батьком – мати з рештою дітей ще лишалася на селі. Потім приїхали всі, і ціла родина цілий навчальний рік тулилася в одній кімнаті.

Читати далі