Мистецька Чернігівщина: Гаврило Рачинський

На афіші стояло дивне обіцяння. Скрипаль Гаврило Рачинський зіграє пісню «За долами, за горами» з власними варіаціями, і в деяких із них інструмент передасть спів вівсянки. Публіка сходилася послухати не музику навіть, а фокус: як дерево і струни заговорять голосом маленької жовтої пташки. Чоловік, що виходив на сцену, народився далеко від тих зал – у Новгороді-Сіверському, на високому березі Десни, в родині сотника, який колись керував гетьманською капелою.

Батька його звали Андрій Рачинський. Про нього ми вже розповідали: капельмайстер Кирила Розумовського, який 1763 року проміняв диригентський пульт на уряд сотника Новгородської сотні й осів на Сіверщині до кінця віку. Тут, у сотницькому домі, 1777 року народився син.

Скрипку Гаврилові до рук дав саме батько. Не вчитель, не найманий музикант із капели – батько, який сам колись переписав звучання української церковної музики. Хлопця, за тодішнім звичаєм шляхетських родин, ще змалку записали сержантом гвардійського полку, і військова кар’єра малювалася сама собою.

1789 року дванадцятирічний Гаврило вступив до Київської академії й провчився там шість років. Академія тих літ була не лише богословською школою – вона тримала власні хори, оркестр, готувала музикантів для всієї Гетьманщини.

Саме тоді в академії викладав Артемій Ведель – композитор, чиї духовні концерти й досі вважають вершиною української музики того століття. Дослідники обережні: більшість джерел пише, що Рачинський навчався музики під керівництвом Веделя, а довідник Києво-Могилянської академії й англомовна «Encyclopedia of Ukraine» додають слово «ймовірно». Але роки збігаються, місце те саме, а хлопець приїхав до Києва вже вправним скрипалем.

Читати далі