Постаті: Петро Юркевич

У центрі Коропа, на вулиці, що й досі зветься Вознесенською, стоїть біла баштоподібна церква з восьмигранним підбанником під зеленим куполом. Її освятили 1764 року – цей рік ми знаємо точно. А от про людину, яка дала на неї гроші, не знаємо майже нічого: ні коли народилася, ні коли померла. Звали її Петро Юркевич, коропський отаман генеральної артилерії.

Короп XVIII століття – не просто містечко над Десною. Ще від 1669 року, коли гетьманом Лівобережної України став уродженець Коропа Дем’ян Многогрішний, тут облаштували артилерійський двір. До 1718-го Короп був базовим арсеналом гетьманської артилерії: у ньому робили порох і гарматні ядра. Місто мало власну сотню в складі Ніжинського полку й особливий статус серед сусідів.

У цьому світі гармат і пороху й піднявся рід Юркевичів. Джерела називають їх коропськими міщанами, «що жили в протекції генеральної артилерії», – тобто під опікою і на службі військового відомства. Петро дослужився до отамана генеральної артилерії, однієї з помітних посад козацького Коропа.

Генеральна артилерія була окремим відомством Гетьманщини – з власними урядниками, коштами й маєтностями. Отаман відав господарством цього відомства, а разом із посадою приходили і статки, і вплив. Саме вони й дали Юркевичеві змогу зробити те, чим він урешті лишився в памʼяті, – будувати.

Читати далі