Загиблі герої Чернігівщини: Брежко Олег. Чекмень Євгеній. Камка Сергій

Олег Брежко народився 9 травня 1970 року.

Проживав у місті Ічня.

16 березня 2024 року Олег одягнув військовий піксель і став до лав Збройних Сил України. Обрав надзвичайно важку й милосердну місію – служив стрільцем-санітаром. Людина з чуйною душею та незламною волею, він не лише тримав оборону, а й рятував побратимів під шквальним вогнем ворога, даруючи їм другий шанс на життя.

У червні 2024 року поблизу Кліщіївки добровільно вирушив встановити Державний Прапор України на українській позиції, спростувавши ворожу брехню про її захоплення. Закріпив стяг шнурками зі своїх берців і зміг повернутися до своїх побратимів, попри три поранення та контузію.

Після лікування, майже повністю втративши слух, він міг залишити військову службу, але категорично відмовився. Найбільше прагнув знову бути поруч із побратимами. І рятуючи новоприбулих військовослужбовців під час бойового завдання, Олег Брежко загинув 15 вересня 2024 року.

Поховали воїна на кладовищі "Шибенське" в Ічні.

Цього дня біля каплички зібралися рідні та близькі, керівництво громади, колеги, представники Першого відділу Прилуцького РТЦК та СП, друзі та небайдужі жителі. Усі прийшли, щоб зі щирою вдячністю та невимовним сумом віддати шану воїну, який поклав на вівтар свободи найдорожче – власне життя.

Євгеній Чекмень народився 22 липня 1994 року в Городні.

Закінчив Городнянську гімназію. Згодом проходив строкову військову службу. У 2012 році підписав контракт і став на захист України.

Із 2014 року виконував бойові завдання в районі проведення антитерористичної операції. Мав звання капітана, був командиром роти. За сумлінну службу був відзначений державними нагородами.

13 липня 2026 року Євгеній помер при виконанні обов’язків військової служби.

Поховали бійця на кладовищі "Червінщина" у Городні.

19 липня у Городнянській громаді оголошено Днем жалоби.

КАМКА Сергій Олексійович. народився 10 лютого 1976 року в селі Хотуничі, закінчив Хотуницьку школу.

З травня 1994 року по квітень 1996 року проходив строкову військову службу. Сергій любив рідну землю і був справжнім патріотом своєї країни. У мирному житті працював у колгоспі в с. Хотуничі та водієм у с. Старі Боровичі.

26 грудня 2022 року, коли російські окупанти продовжували повномасштабне вторгнення в Україну, Сергій був призваний на військову службу під час мобілізації і не вагаючись став на захист Вітчизни.

З 29 травня 2024 року воїн вважався зниклим безвісти. Рідні до останнього сподівалися побачити його живим і здоровим вдома. Але не судилося….

На жаль, підтверджено, що того ж дня — 29 травня 2024 року – Сергій загинув, виконуючи свій військовий обов’язок.