Мистецька Чернігівщина: Микола Гайдук

Хлопчик утікав у поле й малював. Ховався серед жита й копиць сіна, щоб ніхто не бачив, і переносив на папір те, що було перед очима: хати, городи, вербу над водою. Це Жадове на півночі Семенівщини, кінець 1950-х. Через півстоліття той хлопчик, уже посивілий художник, скаже просто: «Село мені снилося ночами, і я малював те, що близьке серцю».

Микола Гайдук народився 8 вересня 1947 року в Жадовому – великому селі Семенівської громади, що майже впирається в кордон. Малювати почав рано і, за власним зізнанням, потай: сільський хлопець, який замість справ біг у поле з олівцем, викликав більше подив, ніж схвалення.

Після школи він поїхав туди, де небо й море іншого кольору, – до Криму. У 1967–1971 роках навчався в Сімферопольському художньому училищі імені Миколи Самокиша, одній із найкращих реалістичних шкіл тогочасної України. Дипломну роботу назвав без вигадок – «Доярки». Крим дав йому професію й другу любов; кримські етюди він писатиме потім усе життя.

А працювати повернувся ближче до дому – в Чернігів. З 1974 по 2003 рік Гайдук був художником-монументалістом на обласному художньо-виробничому комбінаті. Це була доба великих державних замовлень, і руки монументаліста завжди мали роботу: мозаїчні панно на стінах шкіл, розписи в установах.

Його мозаїки розійшлися по області. «Грані пізнання» – у школі. «Дари землі Поліської» – в Ніжинському агротехнічному коледжі. Монументальний розпис – у Городнянській лікарні. Робота була помітна, добротна, потрібна – і водночас чужа тому, що снилося ночами.

Читати далі