Маловідома Чернігівщина: Будинок працелюбства в Чернігові

24 липня (2-го липня за Старим стилем) 1899 року на Олександрівській площі міста у присутності перших осіб губернії відбулось закладання цегляного двоповерхового Будинку працелюбства та Народного дому, який збудували всього за 15 місяців і в урочистій обстановці відкрили 21 жовтня 1900 року. У зв’язку з цим губернатор отримав вітальну телеграму від імператриці Олександри: “С искренним удовольствием прочла сообщение Ваше об освящении “Дома Трудолюбия” в Чернигове и желаю ему успешной деятельности в будущем”. Закладна дошка Будинку працелюбства (ілюстрація на стор. 229).

Важливу роль у вирішенні проблем боротьби з пияцтвом виконували Будинки працелюбства. На ці установи покладалось завдання подолання найбільшого тогочасного зла – безробіття та жебрацтва – шляхом надання нужденним верствам населення роботи, тимчасового притулку. Тут можна було отримати початкову освіту, навчитись ремеслу, знайти заробіток. Дорослі опановували спеціальності кравця, швачки, майстрів картонажної справи і плетіння, діти навчалися грамоті і співам. Таким чином з колишніх жебраків та безпритульних мали виховувати достойних членів суспільства.

1 вересня 1895 року в Росії був утворений комітет, що займався опікою Будинків працелюбства. В Чернігові він спочатку знаходився у найманому приміщенні по вул. Хлібопекарській, а згодом переїхав до будинку Родзевича на вул. П’ятницьку, біля костьолу.

Головним завданням нового 1899 року для Благодійного комітету та особисто А.О.Андрієвської стало спорудження в Чернігові нового Будинку працелюбства з чайною, бібліотекою, великою аудиторією для проведення різноманітних заходів та народних читань. Новий будинок мав відповідати вимогам часу, стати “приютом, дающим темному и бедному люду кров, пищу, заработок, развлечения, просвещение и отвлечение от пьянства” 83. Старий будинок, що належав Товариству, продали у жовтні 1898 року за 1505 карбованців. Кошти на новобудову надали Головна опікунська рада піклування про Будинки працелюбства та губернський Комітет піклування про народну тверезість, але цих грошей було замало. І знову на допомогу приходять доброчинці. Все той же Н.А.Терещенко у липні 1899 року надіслав 5000 крб. Кошти надходили з усіх куточків губернії: “Владельцы суконной фабрики в п. Клинцах Суражского уезда Георгий Константинович и Валентин Михайлович Сапожковы препроводили на постройку Черниговского Дома Трудолюбия 300 рублей”, власник пеньково-прядильної фабрики “Баксант і К” Йосип Вікентійович Баксант надіслав 100 крб., таку ж суму надав чернігівський купець Дмитро Сергійович Марголін; постійно опікувався потребами благодійних організацій Чернігова радник комерції Л.І.Бродський, який пожертвував 1000 крб. на покриття витрат нового будівництва та неодноразово надсилав кошти і цукор-рафінад малозабезпеченим верствам населення.

Пожертви на користь бідних надавались не лише грошима, а й продуктами харчування та різноманітними речами: купець А.Ф.Сачок надіслав цукерки, горіхи та пряники, а купецька удова Н.А.Тетьоркіна 100 булок, три дюжини хусточок подарував купець А.Є.Гальперштейн 90, від Г.К.Сапожкова надійшов 21 аршин сукна, а пізніше 200 крб.

У Будинку працелюбства можна було отримати обід з двох страв, який коштував 25 копійок. Кухня Будинку була під постійним особистим наглядом попечительки, яка контролювала якість приготування їжі та продуктів, а в їдальні завдяки їй був зразковий порядок.

Джерела та література:

Самохіна Наталія. Благодійна діяльність у Чернігові в кінці ХІХ – на початку ХХ століть (за матеріалами “Черниговских губернских ведомостей”) // Скарбниця української культури. Збірник наукових праць Чернігівського історичного музею імені В.Тарновського. – Чернігів, 2007. – Вип. 8. – С. 227–229.