Письменники Чернігівщини: Любов Яновська

Вона народилася в родині, де за одне слово можна було отримати покарання. Батько – російський офіцер – карав за слова «сорочка», «панчохи», «спідниця». Мати, вихованка Смольного інституту, карала за російські та польські. Дитина росла між двома мовами, як між двома вогнями. Що з цього вийшло – окрема історія.

Любов Яновська. Письменниця, драматург, членкиня Української Центральної Ради. Народилася в селі Миколаївка Борзнянського повіту. Написала близько ста творів, з яких половину так ніхто й не видав.

Село Миколаївка стоїть за десять кілометрів від Борзни, на річці Борзенці. Тут жила бабуся Любові – Любов Боголюбцева, з роду Білозерських. Того самого роду, що дав Україні Василя Білозерського – засновника Кирило-Мефодіївського братства, редактора «Основи». Старша сестра бабусі – Олександра Білозерська, вона ж Ганна Барвінок, дружина Пантелеймона Куліша. Тарас Шевченко знав її матір ще дитиною і жартував з неї через кучеряве волосся.

Народитися в такій родині – це або благословення, або тягар. Для Любові Щербачової (таке її дівоче прізвище) це було і те, і те.

30 липня 1861 року вона зʼявилася на світ у бабусиному маєтку в Миколаївці. Але дитинство пройшло далеко звідси: батька-гусара перевели на службу до Польщі, потім сімʼя переїхала до Полтави, далі – Кременчук. Батьки розійшлися. Мати померла після нервового зриву. Родина збідніла.

Любов мала музичний талант – князь Ольденбурзький запропонував їй стипендію для навчання в консерваторії. Вона відмовилася. Закінчила Полтавський інститут шляхетних дівчат і пішла працювати гувернанткою.

У двадцять років вийшла заміж за Василя Яновського – дрібного поміщика з Лубенщини, старшого на двадцять років. Він був українофілом, членом Київської Громади, ветераном російсько-турецької війни. Мав непростий характер і хвороби, які з роками посилювалися.

Оселилися на хуторі Тарнавщина під Лубнами. Тут Любов Яновська прожила наступні двадцять років. Доглядала хворого чоловіка. Виховувала трьох дітей. Вчилася сама – українська мова, література, історія, етнографія. Організувала недільну школу для селян, хоровий гурток, літературні вечори.

І тут починається чесна розмова про її літературну карʼєру.

Перші твори Яновська писала російською мовою. Це був свідомий вибір людини, яка виросла в російськомовному середовищі, з батьком-офіцером, що карав за українське слово. На українську вона перейшла лише в 1897 році – під впливом членів Братства тарасівців Володимира Шемета та Мусія Кононенка. Їй було тридцять шість.

Перше українськомовне оповідання – «Злодійка Оксана» – опублікував львівський часопис «Зоря» у 1897 році.

Читати далі