Загиблі герої Чернігівщини: В'юнов Ярослав. Готовцев Олег. Горлов Олександр

Ярослав Миколайович В'юнов народився 18 квітня 1984 року в селі Макіївка Варвинського району Чернігівської області. Тут минуло його дитинство: спочатку була Макіївська початкова школа, згодом — Антонівська ЗОШ, яку він закінчив у 2000 році. Потім навчався у Ладанському СПТУ, де у 2003 році здобув фах зварювальника.

22 березня 2023 року чоловіка мобілізували до лав Національної гвардії України. Пройшов військовий вишкіл у Німеччині, після чого воював як стрілець та помічник кулеметника стрілецького відділення.

7 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині Ярослав зник безвісти. Експертиза ДНК підтвердила, що саме в той день він загинув у бою.

Поховали воїна у Макіївці.

Олег Володимирович Готовцев народився 6 січня 1989 року у Чернігові. Закінчив школу №2 у Славутичі. Потім вивчився на повара, на техніка-технолога у Чернігівському комерційному технікумі.

Працював у закладах громадського харчування міста Чернігова.

"Був дуже затребуваний, як фахівець вищої категорії", — згадують про Олега його рідні зі слів Сергія Лаєвського.

У травні 2024 року долучився до лав ЗСУ.

Загинув Олег Готовцев 21 червня 2026 року.

Поховали воїна у Чернігові на кладовищі у Ялівщині.

Олександр Миколайович Горлов народився 13 вересня 1976 року у селі Миколаївка на Чернігівщині.

У 1977 році сім'я переїхала в село Бігач на Менщину, а у 1981-му — у село Грем'яч на Новгород-Сіверщину. Але згодом повернулися у Бігач. Після закінчення Бігацької школи Олександр вивчився у Ніжинському агротехнічному коледжі за спеціальністю "Механізація сільського господарства".

У свій час проходив строкову службу в армії, згодом підписав контракт, та за п'ять років повернувся до цивільного життя.

Працював водієм у "Пожтехніці". Потім — автомеханіком на СТО в Одесі. У травні 2023-го Олександра мобілізували.

Воював на різних напрямках: Донеччина, Харківщина, Луганщина.

"Він механік був хороший. Навіть – винятковий. Усі вважали, що він в Одесі, а він уже служить. Розумієте? Але нам нікому нічого не казав, казав «працюю»", — розповів Віталій Ворошило.

Олександр служив майстром ремонтної майстерні артилерійського озброєння. Потрапив до полону 2 червня 2024-го біля Новоєгорівки на Луганщині.

Рідні побачили Олександра на відео, оприлюдненому росіянами. Наприкінці липня 2024 року року перебування військового в полоні підтвердив Міжнародний комітет Червоного Хреста, а Координаційний штаб змінив його статус на "полон підтверджено".

"Чекали, чекали, поки ось цього року нам не зателефонували про те, що у нас є збіг ДНК, мого і матері. Збіг з неопізнаним трупом. Це для нас був, я навіть не знаю... шок сказати? Це не був шок... Така була надія на те, що ті падлюки, які підтвердили (в моєму розумінні і в розумінні моєї родини), що вони за нього відповідають, що він буде, як кажуть, ну хоч трошки доглянутий, як-небудь, уже не таке ставлення, а тут на тобі – збіг", — каже Ірина Поклад.

За офіційними даними Олександр Горлов, помер 7 серпня 2024 року, перебуваючи у російському полоні. Йому було 47.

Поховали Олександра Горлова у рідному селі Бігач. У нього залишилися мати і сестра.