Постаті: Семен Палій
Батько Пилип Гурко записався до Ніжинського полку і став козаком. Семен мав двох братів і сестру. Ще хлопцем потрапив до Києво-Могилянської академії – тієї самої, де навчатимуться Сковорода і Полетика. Але кабінетне життя було не для нього. Після навчання Семен повернувся на Борзнянщину, служив козаком Ніжинського полку, якийсь час жив у Пухівці під Остром.
Перша дружина померла рано. Наприкінці 1670-х років Гурко опинився на Запорозькій Січі – і там отримав прізвисько, яке стало його другим імʼям. «Палій» – від «палити»: за особливу схильність підпалювати ворожі укріплення. Козаки цінували таких.
Після Відня Палій ще воював в Угорщині та Словаччині – відбивав фортеці Паркани й Естергом. А 1684 року Ян III Собеський видав йому привілей на формування козацького полку на Київщині. Палій осів у Фастові – спустошеному містечку, яке за кілька років перетворив на центр козацької республіки.
Пʼять-шість тисяч козаків, власна адміністрація, мито, данина, суд. Історики називають це утворення «Паліївщиною». Формально – у складі Речі Посполитої. Фактично – незалежна козацька держава, що простягалася від Демидова до Коростишева, від Білої Церкви до Радомишля. Двадцять років Палій тримав цей край, заселяючи спустошені землі козаками, які тікали від панщини.
1699 року сейм Речі Посполитої вирішив ліквідувати козацтво на Правобережжі. Палій відповів: «Він поселився на вільній Україні, і Речі Посполитій немає ніяких справ до цієї області. Лише він один має право в ній розпоряджатися як справжній козак і гетьман козацького народу».
У 1702-му почалося повстання – те, що потім назвуть «другою Хмельниччиною». Палій, полковники Самусь, Іскра й Абазин підняли Правобережжя. Двадцять шостого жовтня козаки розгромили коронні війська під Бердичевом. За кілька тижнів пали Вінниця, Немирів, Бар, Хмільник. У вересні – листопаді Палій десятитисячним військом облягав і взяв Білоцерківську фортецю.
Коментарі
Дописати коментар