Історія освіти: Христина Алчевська

У Борзні є школа, названа на честь жінки, яка сама так і не здобула систематичної освіти. Христина Алчевська народилася тут 16 квітня 1841 року. Батько не пустив її до жодного класу – а вона навчила читати й писати десятки тисяч дорослих людей у підросійській Україні й першою у світі поставила підпис «Українка».

Дівоче прізвище Христини – Журавльова. Її батько Данило викладав у повітовому училищі, але власним донькам ученості не бажав: у тодішній родині вважалося, що жінці грамота ні до чого. У спогадах Христина писала про нього як про жорстоку людину, що підіймала руку на дітей і кріпачок.

Мати походила з іншого світу – з роду молдавського господаря Гіки, закінчила Смольний інститут. Цей мезальянс освіченої дворянки й суворого вчителя і був домівкою, у якій росла дівчинка.

Освіту вона крала. Сиділа під дверима, поки братів навчали вчителі, і повторювала за ними по складах. Читати навчилася підслуховуючи. Згодом родина переїхала до Курська, куди перевели батька, і там минули дитячі та юнацькі роки борзнянки.

Те, чого їй бракувало самій, вона рано почала віддавати іншим. Ще підлітком Христина взялася вчити грамоти селянських дітей – це була її перша вчительська спроба. Дівчина, якій відмовили в науці вдома, рано побачила, наскільки легше велося чоловікові й що жіноча залежність починається з простого невміння читати. «Моїм пунктом була думка навчити грамоти якомога більше жінок», – згадувала вона згодом.

Юнкою Христина захопилася «Колоколом» – революційним часописом Олександра Герцена, що виходив у Лондоні й потай розходився імперією. Вона почала листуватися з редакцією і друкувати там свої дописи.

Підписувала їх псевдонімом «Українка».

Це сталося ще в 1860-х. Лариса Косач, яку весь світ знає як Лесю Українку, тоді навіть не народилася – вона зʼявиться на світ лише 1871 року. Христина Журавльова з Борзни стала першою жінкою, яка узяла собі це імʼя як підпис.

1862 року в Харкові Христина зробила те, заради чого її й памʼятають. Вона відкрила недільну жіночу школу – місце, де дорослих неписьменних жінок безплатно вчили грамоти. Влада довго не давала школі офіційного статусу, і лише 22 березня 1870 року та запрацювала легально.

Школа протрималася понад пʼятдесят років. У 1871-му тут навчалося 154 учениці, а на початку 1890-х – уже 600–700. Понад сто вчителів працювали безплатно. У 1896 році школа отримала власний будинок. Учителькою була й сама Христина – без диплома, без права викладати, яке батько відібрав у неї ще в дитинстві.

Читати далі