Загиблі герої Чернігівщини: Денисенко Сергій. Єрхан Володимир. Ординський Дмитро

Денисенко Сергій Олександрович народився 14 червня 1999 року в селі Старосілля. Дитячі роки провів у селі Автуничі. У 2006 році пішов до першого класу Автуницької неповної загальноосвітньої середньої школи, а з 2014 по 2016 рік навчався у Хоробицькій загальноосвітній школі.

У жовтні 2019 року добровольцем став до лав Збройних Сил України. У грудні 2023 року був звільнений зі служби у зв'язку зі зникненням безвісти рідного брата. Проте у 2025 році знову повернувся до війська, щоб захищати Україну.

12 липня 2026 року під час проходження військової служби Сергій загинув.

18 липня 2026 року громада зустріла Захисника. Траурна процесія пройшла вулицями Чернігівською та Троїцькою, повз Алею Героїв, вулицею Захисників України до храму Василія Великого, де відбулося чин відспівування. Поховали воїна в рідному селі Автуничі.

Дмитро Валентинович Ординський народився 13 лютого 1990 року. Військовий стояв на обороні Чернігова у 2022 році. На той час він був командиром 2-ї механізованої роти механізованого батальйону 1 окремої Сіверської танкової бригади. "23 лютого ми працювали у штатному режимі. Мав бути плановий вихід для підсилення кордону. Техніка була заправлена, із БК, роззосереджена по полігону. Після 2 години ночі почали викликати людей. Десь о 4 ранку уже була надана команда висуватися у Чернігів", — розповідав у 2023 році Дмитро Ординський в ефірі "Українське Радіо Чернігів", згадуючи про події 2022-го.

За словами Ординського, тоді не вистачало механіків-водіїв, тому він сам рухався у колоні за штурвалом БМП до Чернігова.

"25 лютого ми вже взаємодіяли із танками, які захищали місто біля Рівнопілля... На початку березня я зрозумів, що по темпах наступу росіян у них вже нічого не вийде. Особливо у Чернігові, де було багато вмотивованих людей. Але у них залишалась тотальна перевага в артилерії, засобах розвідки. Постійно безпілотники над нами висіли. І при цій перевазі росіяни 16 днів вибивали нас із висоти у Новоселівці.. Подальше просування по місту — це був би важкий і довгий бій", — згадував Дмитро Ординський в радіоефірі.

За інформацією сайту МВС, Дмитра Ординського вважали зниклим безвісти з 29 серпня 2024 року. Місце зникнення — село Снагість Курської області РФ.

Відспівали бійця у Катерининській церкві у Чернігові, поховали у селищі Михайло-Коцюбинське на Маридонівському кладовищі.