Мистецька Чернігівщина: Меланія Загорська (Ходот)

Уявіть: 1860-ті роки, Чернігів. У місті немає жодного професійного українського театру. Вистави ставлять аматори – у дерев’яному театрі навпроти магістрату, перед публікою з кількох десятків чиновників та дворян. На сцену виходить жінка з Покошичів – маленького села на Коропщині. Вона співає так, що фольклорист Опанас Маркевич, колишній чоловік Марко Вовчок, не може відірватися. А через кілька років її голос зачарує Миколу Лисенка.

Меланія Овдіївна Загорська (дівоче прізвище Ходот) – співачка та актриса, уродженка Покошичів Понорницької громади. Перша виконавиця ролі Наталки Полтавки на чернігівській сцені. З її голосу Лисенко записав щонайменше 27 народних пісень Чернігівщини, включених до його «Збірника».

Меланія Ходот народилася 1837 року в селі Покошичі, що за кілька верст від Понорниці. Родина належала до дворянського стану. Про її дитинство та ранні роки відомостей не збереглося – як і про більшість жінок XIX століття з невеликих сіл Чернігівщини.

6 лютого 1857 року дев’ятнадцятирічна Меланія повінчалася в Покошичах з дворянином Миколою Григоровичем Загорським. Йому було двадцять три. Цей факт встановила дослідниця Станіслава Мельник-Орехович за метричними книгами – раніше вважалося, що Меланії на час шлюбу було лише шістнадцять.

Покошичі – село, де стоїть мурована Троїцька церква 1780 року. Ймовірно, саме в ній відбулося вінчання. Село вже тоді було невеликим, але з козацькою історією – перша згадка сягає 1654 року.

Завдяки фінансовим можливостям чоловіка Меланія вступила до Київського музичного училища – відділення Імператорського Російського музичного товариства, заснованого 1863 року. Для дворянки з Коропщини це був рідкісний шанс.

Після навчання Загорська повернулася до Чернігова і стала виступати на аматорській сцені.

1866 року фольклорист і етнограф Опанас Маркевич – колишній член Кирило-Мефодіївського товариства, перший чоловік письменниці Марко Вовчок – написав у Чернігові оперу «Чари» за п’єсою К. Тополі. Загорська виконала головну партію.

Маркевич був зачарований її голосом. Існують перекази, що вони одружилися і мали двох спільних дітей. Але документальних підтверджень немає – жодного запису в метричних книгах не знайдено. Що достеменно відомо: Меланія доглядала хворого на туберкульоз Маркевича до його смерті 1 вересня 1867 року в Чернігівській лікарні. Їй було тридцять.

Читати далі