Загиблі герої Чернігівщини: Чудак Ярослав. Батрак Олександр. Губар Ігор

Чудак Ярослав Валентинович народився 4 липня 1988 року у Ніжині, де і проживав. Відповідальний, принциповий, сміливий, справедливий, чесний, працьовитий, врівноважений, активний, енергійний та товариський.

У 1994 році Ярослав розпочав навчання в Ніжинській гімназії №17, яку закінчив у 2005 році. Брав активну участь у громадській діяльності та спортивному житті школи. Серед однокласників користувався повагою. Мав багато друзів. У спілкуванні з учителями та однокласниками був ввічливий і доброзичливий. Уникав конфліктних ситуацій, був тактовний. Усі поставлені завдання виконував вчасно. Якщо виникали труднощі, завжди намагався знайти компроміс для їх вирішення.

З 2005 по 2006 рік навчався в Ніжинському професійному ліцеї побуту та сервісу, де здобув спеціальність електрогазозварника.

У 2006 році був призваний на строкову службу до Збройних Сил України. Службу проходив моряком-машиністом на кораблі «Чернігів» у військовій частині А3304. Пізніше був переведений на корабель «Тернопіль» на посаду командира відділення корабельних систем і пристроїв.

Брав участь у спільних плаваннях з кораблями країн НАТО, зокрема у міжнародних навчаннях «Blackseafor».

За сумлінне виконання службових обов’язків та відмінне виконання поставлених завдань неодноразово отримував подяки. Нагороджений медаллю НАТО за участь у антитерористичній операції «Активні зусилля».

З липня 2014 року по жовтень 2015 року брав участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей у складі 17-ї окремої танкової Криворізької бригади. Служив танкістом. Під час бойових дій отримав поранення та контузію. Нагороджений нагрудним знаком «Учасник АТО».

У 2016 році після завершення служби працював оператором-диспетчером у центральному управлінні Укрзалізниці в місті Київ.

У 2019 році підписав контракт на проходження військової служби у військовій частині А3160. З перших днів повномасштабного військового вторгнення росії в Україну в 2022 році став на захист Батьківщини. Брав участь в обороні рідного міста, керував танком, який був відбитий у ворога. Під час виконання бойового завдання підірвався на протитанковій міні, зазнав важкої контузії, але вижив. Брав участь у мінуванні мостів у зоні Чорнобиля для стримування наступу противника.

З січня по червень 2023 року виконував бойові завдання на Покровському напрямку, брав участь у визволенні міста Херсон. Під час боїв був тяжко поранений. Після тривалого лікування продовжив нести службу на захисті незалежності та територіальної цілісності України. Брав участь у розмінуванні територій Харківської області. Як штурмовик на інженерній машині розгородження ІМР-2, першим заходив у бій під час штурму в напрямку Курської області. Під час прямого влучання ворожого снаряда в машину був знову контужений.

За бойові заслуги нагороджений:

 • орденом «За мужність» ІІІ ступеня;

 • медаллю «За поранення» (важке);

 • медаллю «За військову службу Україні»;

 • нагрудним знаком «За розмінування» ІІ ступеня;

 • медаллю «За оборону України».

Батрак Олександр Володимирович народився на Чернігівщині 3 липня 1974 року. Дитинство провів на  Сквирщині. У 1991 році закінчив Сквирську ЗОШ №1 ім. Миколи Ольшевського. По закінченні навчального закладу займався приватною  діяльністю та працював у м. Біла Церква вантажником ТОВ «Мівіна».

Незважаючи на те, що не мав військової підготовки, 3 жовтня 2022 року, як доброволець, був мобілізований Деснянським РТЦК та СП м. Києва й пішов захищати Батьківщину.

14 січня 2023 року Олександр Володимирович героїчно загинув під час виконання завдань в районі бойових дій під н. п. Макіївка Луганської області.

16 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині загинув наш земляк з с.Тулушка - ГУБАР Ігор Анатолійович.

Народився Захисник 3 липня 1987 року в селі Курінь Бахмацького району Чернігівської області.

З дитинства вирізнявся веселим характером, доброзичливістю та наполегливістю. Після закінчення Курінської загальноосвітньої школи вступив до Харківського політехнічного інституту, де здобув спеціальність інженера-механіка. Після завершення навчання проходив строкову військову службу у Збройних Силах України.

Свої знання та професійні навички реалізував на провідних підприємствах країни — Roshen, БКК та PepsiCo, зарекомендувавши себе як відповідальний і висококваліфікований спеціаліст. Користувався щирою повагою колег.

Найбільшою цінністю в житті Ігоря була його донька Вероніка. Він був люблячим батьком, дарував доньці тепло, турботу й підтримку, передавав їй свою життєрадісність, допитливість і любов.

У жовтні 2024 року Ігор приєднався до лав Збройних Сил України. Служив у ремонтно-відновлювальному батальйоні, де застосовував інженерні знання для підтримки боєздатності військової техніки. Проходив службу у військових частинах на Київщині та Чернігівщині. Його професіоналізм і відданість справі були високо оцінені побратимами.

На жаль, життя Ігоря обірвалося на Харківському напрямку, де він загинув на першій лінії фронту, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України.

Ігор Губар залишив по собі світлу пам’ять як добрий син і брат, люблячий батько, надійний друг, справжній професіонал та щирий патріот.