Загиблі герої Чернігівщини: Стеценко Владислав. Гриценко Олександр. Клевцов Віктор

У боротьбі за незалежність і свободу України загинув Захисник України, солдат Стеценко Владислав Андрійович.

Владислав народився 18 квітня 1997 року в селі Наумівка. Навчався у Носівській середній школі № 4, а згодом здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів та електрозварювальника ручного зварювання у Ніжинському професійному аграрному ліцеї № 35. Після завершення навчання працював на різних підприємствах, був працьовитою, доброю та відповідальною людиною.

У квітні 2025 року Владислав став на захист України. Він мужньо виконував бойові завдання, залишаючись вірним Військовій присязі, проявляючи відвагу, стійкість і самовідданість.

26 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання з оборони одного з населених пунктів Донецької області солдат Владислав Стеценко загинув, віддавши найдорожче – своє життя – за свободу українського народу.

У скорботі залишилися бабуся Олександра, тітка Людмила, дядько Юрій, рідні, друзі та побратими.

Олександр Миколайович Гриценко народився 15 липня 1992 року в селі Бахмач. Закінчив місцеву школу, здобув професію слюсаря у Чернігівському професійно-технічному училищі.

"Працював у різних сферах, але справою його життя стало будівництво. Він був людиною, яка вміла створювати, майструвати, будувати — мав золоті руки та вмів робити все, за що брався. Його найбільшою мрією було після перемоги повернутися додому, перебудувати власний будинок і щасливо жити поруч із дружиною та двома донечками. Саме тому у червні 2024 року свідомо став до лав ЗСУ. Казав: «Якщо не я, то хто?»", — пишуть у громаді.

Олександр Гриценко був командиром відділення взводу спостереження розвідувальної роти, працював із безпілотними системами, навчав молодих військовослужбовців. Був нагороджений нагрудним знаком "Почесна відзнака командира 152 окремої єгерської бригади".

25 червня 2026 року молодший сержант Гриценко загинув під час виконання бойового завдання.

Попрощалися та поховали захисника у Бахмачі на кладовищі на вулиці Поштовій, що у мікрорайоні "Київський". У нього залишились дружина, дві донечки, батьки і сестра.

Віктор Миколайович Клевцов народився 15 серпня 1990 року в селищі міського типу Північне поблизу Торецька Бахмутського району Донецької області. Закінчив школу №10 міста Торецьк, після чого здобув освіту в машинобудівному технікумі.

"Працював шахтарем на шахті «Північна» Донецької області. Згодом обрав шлях військовослужбовця, вступивши до лав Збройних Сил України. Службу розпочав у селищі Десна, а вже у 2017 році був переведений до військової частини в Прилуках, які стали для нього другим домом. Побратими знали його за позивним «Клевець». На початку 2022 року пройшов підготовку за спеціальністю «навідник», постійно вдосконалюючи свої військові навички", — пишуть про Віктора Клевцова у Прилуцькій громаді.

До травня 2025 року чоловік проходив службу в Прилуках. Згодом був направлений на виконання бойових завдань на Донецький напрямок.

24 травня 2025 року разом із побратимами вирушив на бойову позицію. Уже 26 травня зв'язок із ним обірвався.

Через понад рік підтвердили — 26 травня 2025 року старший солдат Віктор Клевцов загинув.

Попрощалися та поховали захисника у Прилуках. У нього залишились дружина, четверо синів, мама і сестра.