Загиблі герої Чернігівщини: Кобзуненко Юрій. Степаненко Вадим. Грабаренко Дмитро

Юрій Владиславович Кобзуненко народився 29 березня 2001 року.

Після школи закінчив Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. "У його очах завжди палала жага до знань, а серце було сповнене любові до життя, справедливості та рідної землі. Для своїх однокласників він був надійним другом, для вчителів – поважним і старанним учнем, на якого завжди можна було покластися", - так згадують свого вихованця у ліцеї.

 Після початку повномасштабного вторгнення молодий ніжинець став до лав Збройних сил України.

"Він зробив найвищий вибір справжнього патріота – зі зброєю в руках виборювати наше право жити під вільним українським небом", – кажуть у ліцеї.

Загинув боєць 24 травня 2026 року.

Попрощалися та поховали захисника у Ніжині.

Вадим Володимирович Степаненко народився 11 лютого 1986 року в Чернігові. Закінчив школу №2.

Ще школярем був неодноразовим переможцем всеукраїнських учнівських олімпіад з географії та основ економіки.

Вступив до Чернігівського технологічного університету на спеціальність "інженер-механік". Після вишу проходив строкову військову службу.

Повернувшись з армії, працював у КП "Чернігівводоканал". У 2020 році долучився до лав ЗСУ за контрактом.

"Любив риболовлю і життя", — згадують про Вадима його рідні, за інформацією Сергія Лаєвського.

На початку повномасштабного вторгнення воював на Донецькому напрямку. Був зв'язківцем.

У березні 2025 року долучився до 46-ї окремої аеромобільної бригади, де був старшим стрільцем.

Загинув 1 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Андріївка на Донеччині.

Попрощалися та поховали Вадима Степаненка у Чернігові на кладовищі "Яцево".

Новобілоуська сільська територіальна громада попрощалася ще з одним своїм захисником, мешканцем села Новий Білоус — старшим солдатом військової частини Національної гвардії України (бригада «Буревій») Грабаренком Дмитром Костянтиновичем.

Народився Дмитро 7 грудня 1999 року в місті Чернігів. Із 2010 року його родина переїхала до села Новий Білоус, де у 2017-му він закінчив місцеву школу.

У 18 років Дмитро свідомо обрав шлях військовослужбовця — пішов на строкову службу до лав Національної гвардії України, і згодом підписав контракт.

Повномасштабне вторгнення рф в Україну він зустрів зі зброєю в руках, обороняючи рідний Чернігів, за що отримав статус учасника бойових дій. Згодом Дмитро захищав нашу державу на найважчих напрямках фронту, зокрема на Куп’янському напрямку, де в надзвичайно важких умовах під постійними обстрілами виконував оборонні та штурмові дії.

Життя молодого воїна обірвалося 20 травня 2024 року біля смт Стельмахівка Сватівського району Луганської області.