Загиблі герої Чернігівщини: Олещенко Олександр. Марійко Валентин. Логвиненко Андрій

Олександр Олещенко народився 21 лютого 1979 року в селі Покровське. Він зростав у багатодітній родині, де батьки виховали п’ятьох дітей. Закінчив місцеву школу, а після здобуття середньої освіти пройшов строкову військову службу.

"Повернувшись до рідного села, Олександр присвятив себе праці на землі. Працював трактористом і різноробочим, зокрема в компанії «Інтерагросистема», а також у фермерських господарствах сіл Садове та Покровське".

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Олександр став на захист Батьківщини. 22 травня 2022 року він був призваний на військову службу Корюківським РТЦК та СП.

14 жовтня 2023 року він одружився.

"Сьогодні у захисника підростає маленький син, якому скоро виповниться рік. Найболючіше те, що батько так і не встиг побачити свого сина, жодного разу не тримав його на руках. Дружина згадує Олександра як надзвичайно добру, щиру й безвідмовну людину. Він любив свою родину, з особливою турботою ставився до матері, поважав людей і завжди був готовий прийти на допомогу", — повідомляють у громаді.

 Солдат Олександр Олещенко служив гранатометником стрілецького відділення 44-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 17 травня 2025 року поблизу населеного пункту Шевченко Донецької області внаслідок удару російського БпЛА.

Понад рік рідні очікували на результати ДНК-експертизи. На початку липня 2026 року загибель бійця офіційно підтвердили.

У Олександра залишилися мати, дружина, маленький син, двоє братів та сестра.

Олександра поховали на кладовищі в рідному селі Покровське з військовими почестями.

Валентин Марійко народився 8 травня 1976 року. Проживав у селі Кукшин.

Церемонія прощання відбулася у Соборі Всіх Святих у Ніжині. 5 липня 2026 року у Вертіївській громаді оголосили день жалоби.

Андрій Логвиненко народився 1 жовтня 1981 року в місті Покровськ Донецької області. У 1985 році сім’я переїхала на постійне місце проживання в село Марківці колишнього Бобровицького району. Навчався чоловік в Марковецькій середній школі, яку успішно закінчив у 1999 році. Потім вступив на навчання до Київського радіомеханічного технікуму, після закінчення якого розпочав свій трудовий шлях на підприємствах залізничного транспорту. Одночасно поєднував роботу з навчанням у Київському авіаційному університеті. В подальшому працював інженером на ТОВ «Венбест» в Києві. Останнє місце роботи – поліція охорони Київської області на посаді спеціаліста з охоронної та протипожежної сигналізації.

З початком повномасштабного вторгнення Андрій Логвиненко добровольцем пішов захищати Україну від російського ворога. 5 березня 2022 року був мобілізований до лав Національної Гвардії України. Відважний воїн довгий час захищав Україну на Покровському напрямку. 12 травня 2025 року військовий був направлений на бойові позиції, після чого з ним обірвався зв’язок. На жаль, 28 травня 2025 року солдат Андрій Логвиненко загинув у Донецькій області. Церемонія поховання захисника відбулася 8 липня 2026 року на кладовищі  в рідному селі.