Загиблі герої Чернігівщини: Столяренко Євгеній. Руденко Олександр. Моргунов Ігор

Євгеній Столяренко народився 13 липня 1979 року в селі Кривошиїнці Сквирського району Київської області. Здобув професію столяра та багато років працював за фахом, був справжнім майстром своєї справи – виготовляв і встановлював вікна, двері та інші дерев'яні конструкції. Згодом опанував професію складальника металопластикових конструкцій, досконало знав виробниче обладнання та понад 20 років працював на одному підприємстві. Під час повномасштабної війни працював на заводі «Екіпаж» у Броварах, а останнім місцем його роботи стала дистриб'юторська компанія, де він працював комірником.

Рідні, друзі та колеги згадують Євгенія як спокійну, доброзичливу та надійну людину, яка завжди була готова допомогти іншим. Він був майстром на всі руки та користувався повагою серед оточення.

1 серпня 2025 року Євгенія Столяренка мобілізували до лав Збройних сил України. Він став на захист держави та до останнього залишався вірним військовій присязі.

На жаль, 15 липня 2026 року солдат Євгеній Столяренко загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області, віддавши життя за незалежність і свободу України.

У скорботі залишилися дружина Марина, сини Роман і Ярослав, мати Катерина, брат Володимир, сестра Оксана, рідні, друзі та побратими.

Олександр Сергійович Руденко народився 01 липня 1997 року в м. Кам’янка Черкаської області. Закінчив початкову школу в Броварах. Потім продовжив навчання в Бобровицькому ліцеї. Після закінчення школи вступив на навчання до Ніжинського педагогічного університету імені Миколи Гоголя за спеціальністю «Психолог». Дуже любив літературу, прочитав тисячі книжок.

У житті Олександра Сергійовича склалося так, що він займався власною справою – продавав домашню випічку в електропотягах. Завдяки цьому його знали багато людей. Був щирим та комунікабельним.

18 липня 2025 року Олександр Сергійович був призваний на військову службу по мобілізації та став на захист України від російського загарбника. Не шкодуючи себе, Олександр Руденко воював за Україну та свій народ.

На жаль, 23 березня 2026 року солдат Олександр Руденко загинув на Дніпропетровщині під час виконання бойового завдання. Олександр Сергійович назавжди залишився вірним Військовій присязі та українському народові. Загибель пов’язана із захистом Батьківщини в боротьбі за незалежність та свободу України.

У скорботі залишилися родина Героя – мати Наталія Дмитрівна, батько Сергій Анатолійович, брат Євген, сестри Софія та Олександра, родичі та друзі.

Ігор Михайлович Моргунов народився 8 грудня 1986 року у Чернігові. Навчався у школі №35, згодом здобув професію газозварювальника та працював на металобазі. У мирному житті був працьовитою, щирою та надійною людиною, яку цінували рідні, друзі та знайомі.

Ігор безмежно любив риболовлю, відпочинок на природі та час, проведений із близькими. Йому подобалося готувати м’ясо для рідних і друзів, створюючи навколо себе атмосферу тепла та затишку. За словами рідних, за будь-яку справу він брався відповідально, виконував її сумлінно та від душі. Для мами був найдорожчим сином, а для сестер — надійною опорою та людиною, яка часто заміняла батька.

Коли розпочалася повномасштабна війна, Ігор не залишився осторонь. На запитання, чому йде захищати Україну, відповідав просто: «А хто ж як не я?». Ці слова найкраще характеризують його силу духу, мужність і відданість Батьківщині.

Понад рік рідні жили надією, адже воїна вважали зниклим безвісти. Та, на жаль, підтвердилося найстрашніше — Ігор Моргунов віддав своє життя за свободу та незалежність України.

Попрощалися із захисником у Чернігові. Воїна поховали на кладовищі у Ялівщині.