Загиблі герої Чернігівщини: Новіков Артем. Коваль Євгеній. Хоменко Павло

Артем Олегович Новіков народився 25 квітня 2000 року в селі Новоселівка Ленінського району Автономної Республіки Крим.

Згодом проживав у Чернігівській області. Тривалий час мешкав у селі Кобижча, де створив сім’ю та проживав разом із дружиною та сином.

Навчався у Мринській філії ДПТНЗ «Куликівський професійний аграрний ліцей».

Працював на різних підприємствах у Києві та Броварах, був працьовитим, відповідальним, умів виконувати різну роботу.

За життя Артем Олегович був щирою, життєрадісною людиною, душею компанії, мав багато друзів. Завжди підтримував рідних і близьких.

У 2025 році він добровільно став на захист України від російського загарбника. Не шкодуючи себе, Артем Новіков воював за Україну та свій народ.

На жаль, 15 квітня 2026 року Артем Олегович загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання, внаслідок удару дроном противника.

Артем Новіков назавжди залишився вірним Військовій присязі українському народові. Загибель пов’язана із захистом Батьківщини в боротьбі за незалежність та свободу України.

У скорботі залишилися сумуючі дружина Маргарита Олександрівна та маленький син Євген.

18 липня 2025 року Менська громада провела в останню путь загиблого Воїна Євгенія Коваля. Вшанувати пам’ять Захисника прийшли рідні, друзі, побратими, представники місцевої влади та небайдужі жителі громади.

Євгеній Миколайович Коваль народився 18 листопада 1980 року в селі Вільшане Сосницького району в багатодітній родині, де виховувалося восьмеро дітей. Після закінчення школи почав працювати, здобував професію паралельно з трудовою діяльністю. Саме в рідному селі зустрів свою майбутню дружину.

Усе своє життя Євгеній присвятив будівництву мостів — складній, але шляхетній справі. Понад 15 років працював у компанії «Київмостобуд» у Києві, був і за кордоном. Здобув професії монтажника й стропальника. Його знали як доброго, справедливого, працьовитого чоловіка, який завжди приходив на допомогу іншим.

Після одруження сім’я переїхала до села Покровське на Менщині, де народилися їхні сини — нині їм 20 і 11 років. Євгеній був турботливим батьком, невтомним господарем, майстром на всі руки, власноруч облаштува дім та обійстя.

Із перших днів повномасштабної війни проявив рішучість і сміливість. Як розповіла дружина Юлія, в перший день війни, 24 лютого 2022 року, Євгеній врятував український танк і його екіпаж, заховавши техніку та прийнявши військових у свій дім, ризикуючи власним життям і безпекою родини. Згодом завдяки йому екіпаж повернувся до служби, а сам Євгеній 25 лютого добровольцем вирушив захищати Чернігів.

Служив у 162-му батальйоні 119-ї окремої бригади тероборони у званні солдата на посаді гранатометника. Пройшов бойовий шлях: оборона Чернігова, бої в Серебрянському лісі, на українсько-білоруському кордоні, в Сумській області. І знову — Серебрянський ліс.

За службу в 162-му батальйоні Євгеній Коваль був відзначений нагрудним знаком підрозділу — символом належності до батальйону, відваги й вірності військовому обов’язку.

11 липня 2025 року Євгеній загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Діброва Луганської області. Життя Воїна обірвалося внаслідок мінометного обстрілу та атаки ворожого безпілотника.

Командири та побратими згадують Євгенія як надзвичайно відповідального, рішучого, відданого побратима. Він завжди стояв на боці справедливості та честі й ніколи не полишав своїх — ні в мирному житті, ні на війні.

Поховали Героя з військовими почестями на кладовищі в селі Покровське.

Чернігівщина провела в останню путь воїна Павла Хоменка, який віддав життя за свободу та незалежність України.

Павло Хоменко народився 8 вересня 1980 року в Чернігові. Навчався у школі №23, після здобуття освіти працював у різних галузях.

У 2024 році став на захист Батьківщини, долучившись до лав оборонців України.

15 серпня 2024 року воїн загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Новожеланне.

Захисника поховали у Чернігові на кладовищі «Яцево».

У Павла залишилися двоє дітей, мати, сестра та брати.