Цікава історія: Радичів і гутерити

У Радичеві Понорницької громади немає жодної вказівки на те, що це село – єдина точка на планеті, через яку пройшли всі предки пʼятдесяти тисяч сучасних гутеритів Північної Америки. Ні меморіальної дошки, ні цвинтаря, ні навіть руїн. Село на правому березі Десни, вісімсот мешканців. А в Канаді та США – пʼятсот пʼятдесят девʼять колоній, у кожній з яких знають слово «Radichev».

Гутерити (Hutterian Brethren) – анабаптистська секта, заснована 1528 року в Моравії капелюшником Якобом Гуттером із Тіролю. Ключовий принцип – повна спільна власність на все майно (Gutergemeinschaft). Жодної приватної власності. Спільне виробництво, спільне споживання, спільне прийняття рішень. Практично єдина християнська община, яка безперервно дотримувалася комунального життя протягом століть. Гуттера спалили на вогнищі в Інсбруку 1536 року – він відмовився зректися віри та видати імена одновірців. Община пережила свого засновника на пʼятсот років. І сорок із них провела на Чернігівщині.

Маршрут гутеритів виглядає як підручник із історії Центральної Європи, прочитаний задом наперед. Моравія – золотий вік. Між 1565 і 1592 роками – розквіт: релігійна писемність, шкільна система, ремесла на рівні найкращих європейських цехів. Ковальство, ткацтво, теслярство, годинникарство, виготовлення карет. Гутеритська фаянсова кераміка (Habaner faience) стала такою відомою, що зразки досі зберігаються в музеях Праги, Відня та Будапешта. Общини – Bruderhof, «братські двори» – нараховували десятки тисяч людей.

Потім Тридцятилітня війна. 1622 рік: кардинал фон Дітріхштайн вигнав гутеритів із Моравії. Словаччина, Угорщина, Трансільванія – скрізь тимчасово, скрізь під загрозою. Кожне нове прибежище тривало покоління, може два, і закінчувалося черговим вигнанням.

У Трансільванії їх спершу прийняв кальвініст князь Ґабріель Бетлен. Потребував ремісників і примусово переселив сто вісімдесят шість гутеритів до Алвінца (нині Vintu de Jos, Румунія). Ковалі, ткачі, гончарі, шкіряники – вони були корисними. Доки ця корисність тривала, їх терпіли. Але через століття прийшла імператриця Марія-Терезія. Вона надіслала єзуїта Дельфіні знищити анабаптизм. Дельфіні діяв системно: переслідування, примусові навернення до католицизму, конфіскації майна, руйнування общин.

1767 рік: шістдесят-сімдесят гутеритів втекли через Карпати до Валахії. Жили під Бухарестом у поселенні Чоджирлі – сімдесят вісім осіб, пʼятдесят двоє дорослих і двадцять шестеро дітей. Це було все. Все, що залишилося від руху, який у XVI столітті нараховував десятки тисяч людей у сотнях Bruderhof по всій Моравії. Від золотого віку фаянсової кераміки і годинникарських майстерень – до сімдесяти восьми душ біля Бухареста. Але й у Валахії спокою не було: Російсько-турецька війна, розбійництво, безлад. Община балансувала на межі фізичного знищення.

І тут на сцену виходить граф Румʼянцев-Задунайський.

Читати далі