Вбиті росією: Шкеть Олександр. Черновол Світлана. Дворський Руслан

14 вересня 2026 року внаслідок чергової цинічної атаки військами російської федерації міста Прилуки загинув прокурор Прилуцької окружної прокуратури Олександр Шкеть.

Понад 15 років Олександр Шкеть присвятив службі в органах прокуратури області.

"Усі пам’ятають його як кваліфікованого фахівця, сумлінного працівника, ввічливу та тактовну людину. Колектив Чернігівської обласної прокуратури висловлює щирі співчуття рідним та близьким".

Життя Світлани Черновол відібрала російська армія 28 січня 2026 року. Ворог вдарив по багатоповерхівці села Білогородка, що на Київщині. У домі, де мешкала Світлана, спалахнула пожежа. Поруч не стало її цивільного чоловіка Максима Олійника. Чотирирічну доньку Мілану вдалося врятувати.

Світлані було 40 років. Народилася у селі Ярославка Чернігівської області. Останнім часом жила в Білогородці. Працювала косметологинею та мала два салони краси Svitlana Blatova beauty space. Свою роботу жінка дуже любила. А у вільний час обожнювала прогулянки на свіжому повітрі, займалася спортом, планувала поїздки за кордон.  «Мама постійно всім допомагала. Мала повно сил для руху вперед, і від неї наче заряджались позитивом усі довкола. Побачити її злою було неможливо – завжди тільки добра, усміхнена, весела», – розповів син Максим. Попрощалися зі Світланою у рідному селі та поховали на центральному кладовищі. У неї залишилися батьки, син і донька, брат. 

39-річний Руслан Дворський загинув у Києві 12 лютого 2025 року. Чоловік був на роботі в котельні, коли поряд влучила російська ракета. Руслан народився 15 травня 1985 року в селі Данина Ніжинського району Чернігівської області. Навчався у Ніжинському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Марії Заньковецької, але не закінчив його. Спершу працював стрільцем воєнізованої охорони на Укрзалізниці. А останнім часом був оператором котельні заводу «Київхліб» та кочегаром-машиністом котельні на підприємстві «Форум Еволюшн». «Мій чоловік був дуже доброю, чуйною людиною, хорошим батьком і сім'янином. Мав багато друзів, завжди всім допомагав. Був гарним господарем, самотужки збудував будинок для своєї сім'ї у Ніжині. Постійно щось майстрував, мав багато захоплень. Ще з дитинства займався музикою, грав на гітарі. У Ніжині його знають як гарного спеціаліста з ремонту та будівництва. Ми дуже любимо і сумуємо за ним», –  написала дружина Тетяна. Поховали чоловіка у рідному селі. У  Руслана залишились дружина, син, мама і сестра.