Загиблі герої Чернігівщини: Прохоренко Сергій. Краліч Валерій. Вовкогон Дмитро

Прохоренко Сергій Володимирович народився 9 березня 1964 року. Житель с. Троянка Кіровоградської області. Після початку повномасштабної російсько-української війни боронив Незалежність Батьківщини на посаді стрільця. Загинув 14 березня 2022 під час виконання бойового завдання із захисту Чернігівщини, поблизу с. Бакланова Муравійка. Похований 28 квітня 2022 року у с. Троянка Кіровоградська область. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 27 березня 2024 року №183 нагороджений медаллю «За оборону Чернігова» (посмертно). Указом Президента України №293 від 2 травня 2022 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

17 вересня 2026 року Срібнянська громада провела в останню путь свого захисника – старшого сержанта Національної гвардії Валерія Краліча.

Військовий загинув на Сумському напрямку 12 вересня 2026 року під час виконання військового обов’язку.

Народився воїн 20 квітня 1973 року в Прилуках. У 1985 році разом із мамою переїхав до Срібного. Тут навчався у Срібнянській середній школі. Навчання давалося йому легко, особливо математика. Любив футбол, неодноразово виступав за шкільну команду. Після школи вступив до Чернігівського педагогічного університету. Згодом проходив строкову військову службу в армії.

У 1995 році розпочав працювати страховим агентом у страховій компанії «Оранта». У 1998 році створив сім’ю. Разом із дружиною проживав у Прилуках, де народилася донька.

У 1999 році родина переїхала до Срібного. Чоловік працював охоронцем у СТОВ «Батьківщина», в агрокомпанії «Апіс», Прилуцькому міжрайонному відділенні державної служби охорони, а також працівником із благоустрою у Срібнянській селищній раді. Останнім місцем його роботи був Київ, де він працював охоронником.

Поховали Валерія Краліча на кладовищі у Срібному.

Дмитро Валерійович Вовкогон народився 8 листопада 1993 року в Бахмачі, навчався в міській ЗОШ №5, після чого вступив до Одеського політехнічного університету за спеціальністю «комп'ютерна інженерія». З дитинства любив кулінарію, згодом працював шеф-кухарем.

Маючи старшого брата-військового, Дмитро 3 липня 2024 року добровольцем став на захист Батьківщини. Спочатку служив оператором безпілотних літальних апаратів, згодом — в артилерії.

14 вересня Дмитро виконав своє останнє бойове завдання — ворожий КАБ обірвав молоде життя.