Скорботні жнива війни: Мезь Костянтин. Літвінов Олександр. Баранов Ігор

Мезь Костянтин народився 19 жовтня 1966 року у м. Чернігів.

Навчався у Чернігівській загальноосвітній школі №8. Закінчив Харківський авіаційний інститут.

Помер 27 лютого 2025 року після поранення, отриманого під час виконання бойового завдання в Донецькій області.

Похований на кладовищі «Яцево» у м. Чернігів. 

Вдома раптово помер ветеран – Олександр Літвінов з міста Бахмач.

Військовий народився 18 жовтня 1982 року в місті Бахмачі, де закінчив школу №1.

У червні 2024 року у місті Верхньодніпровську він підписав контракт. Воював стрільцем штурмового відділення спеціалізованого взводу спецроти, мав позивний «Кука». Уже з липня 2024 року побратими знали «Куку» як надійного война, який завжди йшов у найважчі бої. За час військової служби військовий пройшов пекло воєнних дій і зазнав трьох важких поранень. Перше поранення отримав 18 серпня 2024 року біля населеного пункту Старомайорське. За виняткову мужність, виявлену в боях, 24 вересня 2024 року Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України воїна було нагороджено почесним нагрудним знаком «Золотий хрест». Друге поранення отримав 11 листопада 2024 року біля Макарівки на Донеччині. Після лікування продовжував виконувати бойові завдання в Покровську, селищі Черкаське та Павлограді. За високу відповідальність, успішне виконання завдань та лідерські якості йому було присвоєно звання молодшого сержанта та довірено посаду командира. Третє, надзвичайно важке поранення, Олександр Літвінов отримав 6 червня 2025 року. Після цього був довгий і виснажливий шлях боротьби за життя у лікарнях Дніпра, Львова, Мукачева та Виноградова. 25 вересня 2025 року молодший сержант відзначений високою нагородою — «Залізним хрестом» від Міністерства оборони України. Він пройшов крізь вогонь, пройшов надважкі поранення і вистояв на полі бою як справжній Воїн. Але, на превеликий жаль, після всього пережитого його серце раптово зупинилося вдома.

18 вересня 2-26 року зупинилося серце військовослужбовця Національної гвардії України, уродженця Остра Ігоря Баранова. Йому було 47 років.

Ігор навчався в Остерській школі №1 та будівельному технікумі. Строкову службу проходив у штабі ППО в Києві, а після звільнення залишився працювати у столиці, зокрема водієм таксі.

У грудні 2025 року чоловік добровільно долучився до лав Національної гвардії України та став на захист держави.

У нього залишилися дружина та син. Обставини смерті у громаді наразі не уточнюють.

Попрощаються з Ігорем Барановим 22 вересня в Острі. Заупокійну літургію проведуть у храмі Архистратига Михаїла, поховають військового на місцевому кладовищі.