Загиблі герої Чернігівщини: Бабенко Сергій. Кіферюк Андрій. Шилов Олександр

БАБЕНКО СЕРГІЙ СЕРГІЙОВИЧ народився 19 вересня 1983 року у смт Сосниця Чернігівської області. Коли хлопчику було три роки, багатодітна родина переїхала до Шостки. У сім’ї виховувалося троє хлопчиків і дві дівчинки. Сергій навчався у загальноосвітній школі № 9. Після отримання середньої освіти юнак вступив до Шосткинського ВПУ-19 і здобув спеціальність тесляра. Він працював у різних містах України, останні роки - у Києві.

Усі, хто знав Сергія, відгукувалися про нього як про спокійного і врівноваженого чоловіка. Ці якості характеру проявлялися навіть у тому, як наш земляк проводив вільний від роботи час. Його захопленням була риболовля. Він дуже любив тишу, спокій, красу рідної природи. Сергій виріс у дружньому колі великої родини, тому залюбки опікувався молодшим братом Дмитром. Коли у рідних братів і сестер з’явилися діти (племінники Сергія), вони були справжньою сім’єю для нього, оскільки йому не судилося створити власну родину… Найзаповітнішою мрією Сергія Сергійовича було повернення з фронту - обійняти найрідніших людей під мирним небом України.

17 травня 2025 року Сергій Бабенко був мобілізований долав ЗСУ. 11 вересня 2025 року поблизу населеного пункту Зелений Волноваського району Донецької області кулеметник штурмової роти, солдат Сергій Бабенко загинув, мужньо виконуючи військовий обов’язок - в бою за Україну, її свободу і незалежність…

Загинув солдат Олександр Шилов з Чернігівщини. Військовий народився 18 лютого 1975 року в селищі Калита на Київщині. Згодом родина переїхала до Іржавця, а потім — до Носівки. Тут він закінчив школу №4, а згодом здобув професію тракториста в Мринському училищі. Після строкової військової служби чоловік пов’язав своє життя з правоохоронною діяльністю. Працював у поліції Києва, а згодом повернувся до Носівки. У житті поза роботою особливе місце для нього займала риболовля. Два роки проходив службу в зоні проведення АТО, а у 2024 році був призваний на військову службу за мобілізацією. Спочатку служив у Повітряних Силах ЗСУ, а згодом — у складі 119-ї окремої бригади територіальної оборони. Був кулеметником взводу роти охорони. Підрозділ Олександра Шилова виконував бойові завдання на Сумському напрямку.

8 березня 2026 року зв’язок із воїном обірвався. Рідні намагалися дізнатися про його долю, спілкувалися з командиром, який повідомляв, що воїн живий і перебуває на позиції, однак можливості вийти на зв’язок у нього немає. Тож близькі до останнього вірили, що з ним усе добре і він обов’язково повернеться.

У травні сім’я отримала звістку, що чоловік вважається безвісти зниклим. Та навіть тоді рідні продовжували вірити, що він живий.

На жаль, за результатами експертизи було встановлено, що Олександр Шилов загинув 8 травня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Миропільське на Сумщині.